АЛЕКСЕЄВ – БИЧКОВ

АЛЕКСЕЄВ ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ — 1919 року народження, село Старо-Животино Березовського району Воронежської області. Призваний Ленінградським РВК міста Курськ 22 жовтня 1939 року. На фронті з 5 травня 1942 року. Сержант, командир відділення зв’язку 1-ї батареї 971-го артилерійського полку 110-ї стрілецької дивізії 46-го стрілецького корпусу 11-ї армії Брянського фронту. В боях під Башкіно, Леоново і Сметська проявив себе стійким, мужнім командиром. Разом зі своїм відділенням під артилерійським і мінометним вогнем противника ліквідував 80 пошкоджень лінії зв’язку, зберігаючи тим самим безперебійне ведення вогню батареєю. В боях з гітлерівцями з 11 по 20 липня 1943 року під селами Сивково, Фетищево і Касьянове ліквідував під вогнем противника 11 поривів телефонного зв’язку, чим забезпечив умови командиру батареї для безперервного ведення вогню для підтримки нашої піхоти і відбиття контратаки противника. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (№ 473031) — 14 серпня 1943 року. У подальшому — сержант 889-го артилерійського полку 328-ї стрілецької Варшавської Червонопрапорної дивізії 107-го стрілецького корпусу 1-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Військовий квиток НО № 1383672. З 1976 року проживав в селі Чемерпіль. Помер 20 грудня 1981 року.

АНДРІЄВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ — 1887 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

АНДРІЄВСЬКИЙ ІВАН ГРИГОРОВИЧ — 1909 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському району). Дружина — Андрієвська Єфимія Іванівна. Діти — Андрієвська Любов Іванівна, Андрієвська Аліма Іванівна. Батьки — Андрієвський Григорій Іванович, Андрієвська Мотрона Гнатівна.

АНДРІЄВСЬКИЙ МИХАЙЛО ВІКТОРОВИЧ — 1919 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Червоноармієць, стрілець, потрапив в полон 3 липня 1941 року під час оборони міста Мінська і перебував в концентраційному таборі для військовополонених VІ Калафат (особистий табірний номер 10662). Після звільнення радянськими військами — рядовий, шофер 18-го танкового Знамянсько-Будапештського Червонопрапорного орденів Суворова і Кутузова корпусу 3-го Українського фронту. В 1949 році вибув в селище Завалля.

АСАУЛЕНКО МИКИТА ФЕОДОСІЙОВИЧ — 1895 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/0342 від 14 жовтня 1947 року на загиблих і зниклих безвісти рядовий і сержантський склад по Гайворонському району). Дружина — Асауленко Ольга Казимирівна.

АТАМАНЧУК ЛЕОНТІЙ МЕФОДІЙОВИЧ — 1903 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в липні 1941 року. Старшина роти. Зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/0324 від 16 жовтня 1948 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському району). Дружина — Атаманчук Феодосія Кирилівна. Діти — Атаманчук Олексій Леонтійович, Атаманчук Віктор Леонтійович, Атаманчук Борис Леонтійович.

Багрій Микола Антонович

БАГРІЙ МИКОЛА АНТОНОВИЧ — 18 жовтня 1920 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 15 червня 1940 року. Червоноармієць (червонофлотець), шофер 18-ї авіаційної ескадрильї — з 19 січня по 2 квітня 1941 року; 43-ї окремої авіаційної ескадрильї — з 2 квітня по жовтень 1941 року; 58-ї окремої авіаційної ескадрильї — з жовтня 1941 року по 3 квітня 1942 року; 8-ї авіаційної бази Військово-Повітряних сил Червонопрапорного Балтійського флоту з 5 квітня 1942 року, приймав участь в обороні міст Лібава, Рига, Таллінн, Ленінград. По «дорозі життя» доставляв продукти в блокадний Ленінград і вивозив дітей, жінок, поранених та хворих. Приймав участь в боях за місто-фортецю Кенігсберг. Війну закінчив в Німеччині. Демобілізований 6 листопада 1946 року. Нагороджений медалями «За бойові заслуги» — 1942 рік, «За оборону Ленінграду» — 15 вересня 1943 року, «За взяття Кенігсбергу» — 11 травня 1946 року. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року, «За мужність» ІІІ ступеня — 14 жовтня 1999 року. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року. Помер в 2006 році.

БАЛАН ЙОСИП ГНАТОВИЧ — 1900 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 5-ї стрілецької роти 73‑го гвардійського стрілецького ордена Богдана Хмельницького полку 25-ї гвардійської стрілецької Червонопрапорної Синельниківсько-Будапештської орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії ІІ Українського фронту, під час наступальних боїв за оволодіння населеним пунктом Гаубич (Німеччина) 14 квітня 1945 року в складі відділення зачищав околицю села від противника і зі своєї особистої зброї знищив п’ять німецьких солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 25 червня 1945 року.

Балан Максим Якович

БАЛАН МАКСИМ ЯКОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець під час бойових дій на початку війни потрапив в полон, звідкіля здійснив втечу і повернувся додому. Підтримував зв’язок і надавав допомогу в проведенні бойових операцій партизанському загону «Буревісник» в Савранському лісі. Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Сержант 234-го фронтового запасного стрілецького полку 1-го Українського фронту — під час бойових дій тричі поранений, у тому числі отримав одне важке кульове поранення в ліве плече. Куля була вилучена, але в плічі залишилась металева пружина. Помер в 1973 році.

БАЛАН МИКОЛА КАЛЕНЬОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець 359-го стрілецького Червонопрапорного полку 50-ї стрілецької Запорізько-Кіровоградської Червонопрапорної дивізії 48-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, загинув в бою 23 серпня 1944 року, похований в місті Ясси (Румунія) (донесення — опис списків № 01654 від 5 вересня 1944 року втрат сержантського і рядового складу дивізії.) Дружина — Балан Степанида Іванівна. Діти — Балан Людмила Миколаївна, Балан Марія Миколаївна. Батьки — Балан Калень Кузьмович, Балан Анастасія Терентіївна.

БАЛАН ОЛЕКСАНДР КАЛЕНЬОВИЧ — 1915 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 24 листопада 1940 року. Старшина, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1946 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Дружина — Балан Анастасія Петрівна. Батьки — Балан Калень Кузьмович, Балан Анастасія Терентіївна.

БАЛЮК ПАВЛО ГЕРАСИМОВИЧ — 1908 року народження, село Завалля. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 975-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту. Вважався зниклим безвісти 27 вересня 1941 року під час боїв в Красноградському районі Харківської області (повідомлення № 9/176 від 27 вересня 1942 року). Вдруге призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 287-го стрілецького полку 51-ї стрілецької Вітебської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 2-го гвардійського стрілецького корпусу 6-ї гвардійської армії 1-го Прибалтійського фронту; 35-ї мотомеханізованої Слонімсько-Померанської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова бригади 1-го механізованого корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту з серпня 1944 року по березень 1945 року. Військовий квиток Е № 281786 . Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня 6 квітня 1985 року. Після війни проживав в селі Березівка. Помер 23 січня 1986 року.

БАТОВСЬКИЙ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ — 1926 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 186-го стрілецького полку 2-го Українського фронту. Під час бою важко поранений. Інвалід ІІІ групи бойових дій Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня 6 квітня 1985 року. Військовий квиток НУ №4659776. Помер 28 лютого 1995 року.

БАТОВСЬКИЙ ФЕДІР ВАСИЛЬОВИЧ — 1905 року народження, село Березівка. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня 6 квітня 1985 року. Після війни проживав в селі Камінна Савранського району Одеської області та селі Ташлик. Помер в 2000 році.

Бачинський Василь Антонович

БАЧИНСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНТОНОВИЧ — 14 лютого 1904 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, сапер 253-го інженерно-саперного батальйону. З 29 серпня 1941 року батальйон вибув на південь країни, де військовим будівельникам необхідно було в найкоротший термін виконати важливе бойове завдання по спорудженню фортифікаційних оборонних рубежів. В серпні – вересні 1941 року приймав участь в оборонно-наступальних боях в районі міста Мелітополя, де Бачинський В. А. потрапив в оточення і повернувся додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 3-ї роти 3-го мотострілецького батальйону 30-ї гвардійської механізованої Дністровської бригади 9-го гвардійського мотострілецького Дністровського корпусу. Під час боїв біля міста Турда доставляючи наказ командира роти нарвався на групу піхоти ворога. Бачинський закидав їх гранатами, впритул розстріляв трьох мадярів та своєчасно доставив наказ. Будучи пораненим в праву руку не залишив поле бою. Представлений до Урядової нагороди — ордена Червоної Зірки. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 грудня 1944 року. Помер 24 квітня 1979 року.

БЕРЕГОВИЙ ІВАН СОФРОНОВИЧ — 1899 року на- родження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

БЕРЕГОВИЙ ПРОКІП СОФРОНОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 23 червня 1941 року. Червоноармієць хірургічного шпиталю № 4654 потрапив в полон 6 серпня 1942 року. Після звільнення 18 травня 1945 році направлений до 61-го збірно-пересильного пункту 57-ї армії (список № 0422 від 18 серпня 1945 року колишніх військовослужбовців Червоної Армії), перебував на примусових роботах в місті Магадані до 1952 року. Відповідно до подання Гайворонського РВК начальнику управління по обліку загиблих і зниклих безвісти бійців рядового і сержантського складу Червоної Армії від 20 січня 1947 року вважався зниклим безвісти. Помер 1 червня 1961 року.

БЕРШАДСЬКИЙ ГОРДІЙ МОКІЙОВИЧ — 1907 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 31-ї гвардійської механізо- ваної Плоєштинської ордена Богдана Хмельницького бригади 9-го гвардійського механізованого корпусу 6-ї гвардійської танкової армії 2-го Українського фронту, загинув в бою 8 грудня 1944 року і похований на північній околиці села Гонта (Угорщина) (повідомлення № 22/386 від 8 січня 1945 року). Дружина — Бершадська Марія Андріївна. Діти — Бершадська Галина Гордіївна, Бершадська Світлана Гордіївна.

БІЛІЧЕНКО ЗАХАР — 1910 року народження, селище Саврань Одеської області. До війни проживав у селі Чемерпіль. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Зник безвісти. Дружина — Біліченко Варвара Карпівна. Донька — Біліченко Любов Захарівна.

Біліченко Мефодій Митрофанович

БІЛІЧЕНКО МЕФОДІЙ МИТРОФАНОВИЧ — 24 липня 1910 року народження, селище Саврань Одеської області. Кавалерист. Інші дані відсутні. Після війни проживав в селі Чемерпіль. Помер 4 квітня 1986 року.

БИЧКОВ БОРИС ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1919 року народження, село Чемерпіль. Призваний Кагановичським РВК міста Харкова 1 серпня 1941 року. Член ВКП(б) з 1943 року. Лейтенант, ад’ютант штабу 587-го танкового батальйону 219-ї танкової бригади 1-го механізованого корпусу 2-го Українського фронту, в боях за Батьківщину проявив виключні вміння, майстерність у роботі штабу і особисту хоробрість у боях. За весь час бойових дій перебував у бойових порядках танків, допомагаючи командуванню розставляти техніку, вказуючи сектори обстрілу і особи- сто показуючи командирам танків обходи мінних полів і протитанкових засобів та допомагав керувати боєм. В період боїв при втраті особового складу швидко комплектував екіпажі, тим самим сприяв боєготовності частини і розгрому ворога. Представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 13 серпня 1943 року. Старший лейтенант, старший ад’ютант батальйону — за час бойових дій з 13 по 27 листопада 1943 року постійно перебував серед танкістів і керував боєм. 20 листопада противник в районі висоти 188,8 затримав просування нашої піхоти. Бичков Б. Л. прийняв командування і, проявивши ініціативу, особисто повів три танки «Т-70» в атаку, в результаті чого противника було вибито з висоти, при цьому вогнем і гусеницями трьох танків знищено майже триста ворожих солдатів і офіцерів, дванадцять кулеметів, три автомашини з розрахунками гармат протитанкової оборони. У цьому бою з особистої зброї знищив двох офіцерів і вісім солдатів ворога. Представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 2 лютого 1944 року. Капітан, старший ад’ютант 2-го танкового батальйону 219-ї танкової Кременчугської Червонопрапорної ордена Кутузова ІІ ступеня бригади 1-го Красноградського механізованого корпусу 2-го Українського фронту, перебуваючи в бойових порядках батальйону з 16 по 28 січня 1945 року в районі боїв за звільнення міст Кутно, Черникау, Кольмер, сіл Хамер і Найдорф відмінно взаємодіючи з командиром батальйону капітаном Глуховим, перебуваючи в одній з танкових рот, керував боєм, сприяючи успіху батальйону неодноразово водив роту в атаку, проявляючи зразки відваги і героїзму. В боях за місто Клодова 19 січня 1945 року, перебуваючи в бойових порядках батальйону, керував танками та вказував вогневі точки противника, а потрапивши в розташування гітлерівців знищив шість «фаустників» і біля двадцяти солдатів і офіцерів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 червня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 23 грудня 1985 року.

БИЧКОВ ГЕОРГІЙ ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Кагановичським РВК міста Харкова в 1936 році. Лейтенант, командир саперного взводу 1297-го інженерно-саперного батальйону 4-ї інженерно-саперної Уманської Червонопрапорної бригади, загинув в бою 2 грудня 1942 року (іменний список втрат офіцерського складу №01016 від 23 липня 1944 року), похований в селі Масловка Ново-Усманського району Воронежської області (в даний час місто Воронеж, вулиця 206-ї дивізії — братська могила №211). Батьки — Бичкова Пелагея Федорівна, Бичков Леонтій Юхимович. Дружина — Бичкова Лідія Ф. (місто Харків, вулиця Червонопрапорна, будинок 6, квартира 11).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *