ДЕМИШКАН – ДЯЧЕНКО

ДЕМИШКАН АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ — 1918 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Лейтенант, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Батьки — Демишкан Іван Ксенофонтович, Демишкан Домнікія Кирилівна.

Демишкан Михайло Іванович

ДЕМИШКАН МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ — 29 серпня 1921 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Рядовий 57-го саперного батальйону, потрапив в полон в місті Мінськ 5 липня 1941 року. Табірний номер — 105502. Відповідно до німецької карточки обліку загинув в концентраційному таборі Шталаг-ІV-В в липні 1943 року. Але Демишкан М. І. з другої спроби здійснив втечу і на гул канонади вийшов до лінії фронту. Гвардії рядовий, стрілець 23-го гвардійського стрілецького корпусу (командир — гвардії підполковник Савельєв) 6-ї гвардійської армії брав участь в бойових діях на території Німеччини та Чехословаччини. За мужність і героїзм проявленні при взятті Берліну отримав Подяку від командуючого 1-го Українського фронту Маршала Радянського Союзу Конєва І. С. Нагороджений медаллю «За взяття Берліну». Нагороджений медаллю «За звільнення Праги» — 19 червня 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 23 грудня 1985 року. Після війни проживав в селі Удич Теплицького району Вінницької області. Помер в 2002 році, похований на кладовищі в селі Березівка.

ДИНЬКО СЕРГІЙ ПРОФИРОВИЧ — 1905 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 18 липня 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Дружина — Динько Марія Потапівна.

ДИНЬКО ТИМОФІЙ ФЕДОРОВИЧ — 1919 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, місце служби та посада невідомі. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. В 1953 році виїхав в село Камінна Савранського району Одеської області.

ДОБРИЦЬКИЙ ПОРФИРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1911 року народження. Призваний Гайворонським РВК 14 червня 1941 року. Старшина, командир стрілецького взводу 15-го мотострілецького полку 15-ї мотострілецької (танкової) дивізії Західного фронту в районі міста Біла Церква 13 серпня 1941 року перебуваючи з своїм взводом в обороні відбив чотири контратаки ворога, при цьому знищивши до п’ятдесяти гітлерівських солдатів і офіцерів. Потім 14 серпня 1941 року в цьому ж районі Добрицький з власної ініціативи контрударом вибив супротивника та оволодів млином, де було знищено майже взвод німецьких солдатів і офіцерів та захопив трофеї: три станкових кулемети, одна протитанкова рушниця, тридцять гвинтівок. В цьому ж бою був важко поранений, але не залишив поле бою до тих пір, поки не отримав наказ командира роти про відправлення до медсанбату. Особисто знищив десять фашистів. Важко поранений осколком в праву руку з пошкодженням кістки. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 6 серпня 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть» — 1956 рік. Після війни працював головою колгоспу «Росія» в селі Чемерпіль до 1964 року.

ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ — 1925 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 532-го стрілецького полку 111-ї стрілецької дивізії 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, загинув 30 червня 1944 року, похований біля церкви в селі Таксобени Скуленського району Молдавської РСР (донесення — опис № 01516 від 19 липня 1944 року втрат сержантського і рядового складу 111-ї стрілецької дивізії). Батько — Добровольський Іван Трохимович.

ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ КОСТЯНТИН ВІКТОРОВИЧ — 1902 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий, кулеметник ручного кулемета 1-го стрілецького батальйону 184-го гвардійського стрілецького орденів Суворова і Олександра Невського полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 21-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, під час наступальних боїв за міста Дьєр і Відень проявив зразки мужності і відваги. В бою 28 березня 1945 року під час атаки на цегельний завод, який був сильно укріплений німцями, піднявся першим і повів за собою бійців та разом з ними увірвався на його територію. Біля заводу стояла протитанкова гармата німців і вела вогонь по наших бойових порядках. Швидко встановивши свій кулемет відкрив вогонь та знищив трьох солдатів і пошкодив гармату противника. Під час боїв за місто Відень завжди знаходився попереду і своїм кулеметом знищував вогневі точки ворога, чим сприяв просуванню піхоти вперед. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 18 квітня 1945 року (посмертно). Помер від ран 10 квітня 1945 року в 572-му окремому гвардійському медико-санітарному батальйоні, похований на південній околиці міського кладовища в могилі № 41 міста Відень (донесення — опис № 0501 від 26 квітня 1945 року втрат сержантського і рядового складу по 62-й гвардійській стрілецькій дивізії). Дружина — Добровольська Соломія Олександрівна. Син – Добровольський Петро Костянтинович.

ДОБУШЕВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ СТЕПАНОВИЧ — 1925 року народження, село Олександрівка Томашпольського району Вінницької області. Військове звання, місце служби та посада невідомі. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня 6 квітня 1985 року. Після війни в 70-х роках проживав в селі Чемерполі.

ДОВГАНЬ ВАСИЛЬ КАПІТОНОВИЧ — 1898 року, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець, під час важких боїв на території Румунії важко поранений в праву руку та легені під час бомбардування ворожою авіацією. На протязі року лікувався в військовому госпіталі в Тбілісі (Грузія). Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1979 році.

ДОВГАНЬ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ — 1899 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 977-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту вважався зниклим безвісти 16 жовтня 1941 року (іменний список № 0227 від 20 лютого 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу по 270-й стрілецькій дивізії за період 10 по 20 лютого 1942 року і за 1941 рік.) Вдруге призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії єфрейтор, номер гармати 6-ї батареї 131-го гвардійського артилерійського ордена Олександра Невського полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородсько-Будапештської Червонопрапорної орденів Богдана Хмельницького і Суворова дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту 8 квітня 1945 року під вогнем ворога забезпечив піднесення боєприпасів до гармат на прямому наведенні під час бою біля арсеналу міста Відень 8 квітня 1945 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 17 травня 1945 року. Помер в 1959 році.

Довгань Петро Герасимович

ДОВГАНЬ ПЕТРО ГЕРАСИМОВИЧ — 11 червня 1924 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 15 березня 1944 року. Рядовий, мінометник 382-го полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, вважався зниклим безвісти 22 січня 1945 року під час боїв в районі міста Секешфехервар (Угорщина) (опис списків № 0145 від 28 лютого 1945 року втрат сержантського і рядового складу 84-ї стрілецької дивізії). З січня по травень місяць 1945 року — 188-й запасний стрілецький полк і 47-а важка мінометна бригада. Демобілізований 15 лютого 1947 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер у 1995 році.

ДОВГАНЬ ТИМОФІЙ ІВАНОВИЧ — 1921 року, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Червоноармієць, шофер, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Батьки — Довгань Ірина Тофілівна, Довгань Іван Васильович.

Довгань Яків Герасимович

ДОВГАНЬ ЯКІВ ГЕРАСИМОВИЧ — 1916 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року. Останнє відоме місце служби — місто Станіслав (Івано-Франківськ), поштова скринька № 403 (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК та іменного списку № 1492 від 9 вересня 1944 року). Мати — Довгань Пелагія Андріївна.

 

ДОЛИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ЄВСЕЙОВИЧ — 1920 року народження, село Ташлик. Проживав в місті Ворошиловграді і працював на паровозобудівельному заводі імені Жовтневої Революції. Призваний Ворошиловградським МВК міста Ворошиловграда в липні 1941 року. Військова адреса за останнім листом — місто Расказово Тамбовської області (курси кулеметників). «За документами обліку персональних втрат сержантів і солдатів Радянської Армії (Повідомлення ЦАМО СРСР № 9/206463 від 19 жовтня 1976 року) не числиться. За обліком загиблих в період Великої Вітчизняної війни Ленінського РВК міста Ворошиловграда не значиться. Рядового Долинського В. Є. можна вважати зниклим безвісти в січні 1942 року». Дід — Долинський Макара. Баба — Долинська Ганна Гнатівна. Брат — Долинський Іван Євсейович.

ДОЛИНСЬКИЙ ІВАН ЄВСЕЙОВИЧ (ОВСІЙОВИЧ) — 1909 року народження, село Ташлик. Призваний Воднотранспортним РВК міста Одеси в червні 1941 року. Лейтенант, уповноважений особливого відділу НКВС 1-ї Одеської кавалерійської дивізії Приморської армії Південного фронту, 22 вересня 1941 року був важко поранений в обидві ноги та контужений під час оборони Одеси. 9 лютого 1947 року командувачем військами Одеського військового округу Маршалом Радянського Союзу Жуковим Г. К. представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 6 листопада 1947 року Нагороджений медаллю «За оборону Одеси». Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. Після війни проживав в місті Одеса. Кандидат економічних наук, викладач Одеського інституту зв’язку.

ДОЛИНСЬКИЙ ЙОСИП ІВАНОВИЧ — село Ташлик. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Даних в картотеці обліку політскладу Радянської Армії та Військово-Морського Флоту на Долинського Й. І. немає.

ДРАПАК МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ — 1911 року народження, село Новоселиця Грушківського (Ульяновського району). Призваний Грушківським РВК у грудні 1933 року. Закінчив прискорені командирські курси при 2-й артилерійській школі міста Києва. Приймав участь в бойових діях на території Польщі та Буковини. Старший лейтенант, помічник начальника 1-го відділу 41-ї стрілецької дивізії 6-го стрілецького корпусу 26-ї армії Південно-Західного фронту, важко контужений 15 серпня 1941 року під час боїв біля міста Жолква (Львівський напрямок). Потрапив в оточення противника в вересні 1941 року і разом з військовою частиною із оточення на територію фронту не виходив. Частина була розформована, Драпак М. І. вважався зниклим безвісти (іменний список № 003170 від 4 березня 1944 року офіцерського складу частин і військових з’єднань колишнього Південно-Західного фронту). Старший ад’ютант 3-го стрілецького батальйону 1245-го стрілецького ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня полку 375-ї стрілецької Харківсько-Бухарестської дивізії 25-го гвардійського стрілецького корпусу 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту перебуваючи в складі 14-го ударно-штурмового батальйону, приданого до полку, вміло керував батальйоном та особистим прикладом стійкості і відваги надихав бійців і командирів на героїчні подвиги. Поранений 13 листопада 1944 року біля міста Хевеш (Угорщина). За час перебування на фронтах Великої Вітчизняної війни, участь в боях з німецько-фашистськими загарбниками представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 20 квітня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. Після війни працював головою колгоспу «Шлях комуни» в селі Чемерполі.

Дубілевський Іван Маркович

ДУБІЛЕВСЬКИЙ ІВАН МАРКОВИЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року. Червоноармієць, стрілець 193- го стрілецького полку, потрапив в оточення під час оборонних боїв першого періоду війни та повернувся додому. В 1942 року вивезений на примусові роботи в Німеччину.

 

 

ДУБІЛЕВСЬКИЙ ЛЮДВИГ ФРАНЦОВИЧ — 1906 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК 14 липня 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Дружина — Дубілевська Марія Пантеліївна. Діти — Дубілевський Іван Людвігович, Дубілевська Броніслава Людвігівна.

ДУБІЛЕВСЬКИЙ ЮЛІАН МАРКОВИЧ — 1915 року народження, село Ташлик. В Червоній Армії з 1936 року. Старший лейтенант, командир авіаційної ланки 293-го винищувального авіаційного полку 1-ї ударної авіаційної групи Волховського фронту, зник безвісти 13 травня 1942 року (наказ Головного управління кадрів Міністерства Збройних сил СРСР від 31 липня 1946 року № 01987 про виключення з списків офіцерського складу). Батьки — Дубілевська Деониза Бернардівна, Дубілевський Марко Антонович.

Думанський Мефодій Федорович

ДУМАНСЬКИЙ МЕФОДІЙ ФЕДОРОВИЧ — 1909 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Гвардії рядовий, стрілець 6-ї гвардійської окремої мотострілецької Берлінської ордена Богдана Хмельницького бригади приймав участь в форсуванні ріки Дністер, Ясо-Кишинівській операції, звільненні міста Кишинів, та Вісло-Одерській операції, в боях за оволодіння Берліном. Нагороджений медаллю «За взяття Берліну». Помер у 1976 році.

 

ДЯЧЕНКО ВОЛОДИМИР МАКАРОВИЧ — 20 серпня 1924 року народження, село Осички. Призваний Савранським РВК в квітні 1944 року. Рядовий, стрілець 214-го армійського запасного стрілецького полку 5-ї гвардійської армії з травня по червень 1944 року. Їздовий 2-ї батареї 35-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 206-ї стрілецької Корсунської Червонопрапорної орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького дивізії 3-го стрілецького корпусу 27-ї армії 3-го Українського фронту, в боях за честь та незалежність нашої Батьківщини проявив себе сміливим і умілим воїном. Бойовий шлях пройшов від міста Яси до Австрії. 13 та 14 квітня в селі Магланд (Австрія) розрахунок, де він служив, відбиваючи контратаки німців, знищив три кулеметних точки і біля тридцяти солдатів та офіцерів ворога. Отримав одне легке поранення. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 31 липня 1945 року. Військовий квиток — НУ № 1874566. Після війни проживав в селі Березівка. Помер в 1982 році.

Дяченко Федір Олексійович

ДЯЧЕНКО ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1904 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 15 березня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 11-го гвардійського повітряно-десантного стрілецького полку 5-ї гвардійської повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, загинув 30 серпня 1944 року в селі Бурдусачі (Румунія) (донесення — опис списків № 01406 від 28 вересня 1944 року втрат сержантського і рядового складу по 5-й гвардійській повітряно-десантній дивізії). Дружина — Дяченко Тетяна Семенівна. Діти — Дяченко Михайло Федорович, Дяченко Сергій Федорович.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *