Від автора

Рубіжевич Валерій ВікторовичРубіжевич Валерій Вікторович

Народився 3 серпня 1958 року в селі Чемерпіль Гайворонського району Кіровоградської області. Закінчив чотири класи Чемерпільської восьмирічної школи і здобув середню освіту в Заваллівській школі­інтернаті Гайворонського району. За направленням Кіровоградського обкому комсомолу працював на ударній комсомольській будові з серпня 1975 по листопад 1976 року. Строкову службу проходив у внутрішніх військах на Уралі. Після демобілізації працював бригадиром рільничої бригади колгоспу імені Куйбишева в селах Березівка і Ташлик. З жовтня 1980 по жовтень 1982 року навчався в Кіровоградському сільськогосподарському технікумі по підготовці керівних кадрів колгоспів і радгоспів і здобув фах агронома­організатора. Бригадир рільничої бригади в селі Чемерпіль, бригадир городньої бригади, агрохімік, обліковець тракторної бригади, голова профспілкового комітету, інженер з техніки безпеки колгоспу. На протязі майже шістнадцяти років у шести скликаннях обирався головою Чемерпільської сільської ради (сільським головою), депутатом Гайворонської районної ради трьох скликань. У 1990 році заочно закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, спеціальність — агрономія, і отримав кваліфікацію — вчений агроном. Громадський кореспондент газети «Гайворонські вісті».

Велике бачиться на віддалі… Цей знайомий кожному вислів набуває ще глибшого змісту, справді заповітного бачення, якщо ця зрима віддаль довжиною не в одне людське життя і нескінченно продовжується далі — у Вічність. Особливо боляче, коли це життя закінчувалося у неповні 20–25 років. Кожне, навіть найменше, село має право на свою історію, часто драматичну і трагічну, на збереження пам’яті про своїх людей. Найбільш яскраво і виразно розкриваються людські особистості під час воєн, коли перед лицем смерті висвітлюється справжня людська сутність. Ще багато років тому виник задум зібрати дані про земляків-фронтовиків. На протязі останнього часу зусиллями багатьох людей були знайдено матеріали про учасників всіх відомих нам воєн, їх світлини, за більш як столітній період. У великій мірі джерелами прислужилися спогади рідних, розсекречені архівні дані. З глибини десятиліть, із забуття і невідомості постають трагічні, скорботні й героїчні постаті наших предків і ровесників. Односельці та вихідці з сіл Чемерпіль, Березівка і Ташлик, які об’єднані в одну сільську раду, приносили, передавали, пересилали матеріали про своїх синів, батьків, дідів, прадідів. Отже, ми маємо в повному розумінні слова, — колективну роботу, зібрану і написану за участю багатьох сподвижників. Якщо сказати, що всі з великим оптимізмом і ентузіазмом взялися допомагати, — то це буде неправда. Немало серед нас людей, яким зовсім байдужа наша історія, або ще гірше — все піддається агресивній критиці і запереченню. Вихідці з нашого села мешкають у різних містах та селах України, але завжди пам’ятають своє родове коріння.
Великий обсяг робіт по підготовці та опрацюванню зібраних матеріалів, наданню консультацій з військових питань було здійснено Героєм Радянського Союзу полковником ГРИНЧАКОМ ВАЛЕРІЄМ ІВАНОВИЧЕМ. У значній мірі офіцеру належить ідея пошуків, дослідження й написання цієї книги. Завдяки його високому авторитету, власному військовому досвіду, великому обсягу історичних знань, тісним зв’язкам із журналістами та видавцями, видання цієї книги стало реальним. Чемерполянин, воїн-інтернаціоналіст, онук загиблого фронтовика Гринчака Никона Івановича, проживаючи в столиці ніколи не поривав зв’язків з рідним селом. З маленьких цеглинок спогадів, скупих архівних даних за допомогою Валерія Івановича вдалося створити цю книгу-пам’ятник. Пам’ятник подвигу, трагедії і скорботи. Інвалід І групи, не шкодуючи сил і часу спрямував свої зусилля на вирішення нашої спільної справи — справи збереження неупередженої історії трьох невеликих сіл нашої великої України. Але навіть самі найкращі й найсвітліші помисли і задуми так і залишаються нездійсненними мріями без матеріальної основи. Моїм односельцям та усім, хто причетний до збору матеріалів, було приємно дізнатися про надання фінансової допомоги засновником та керуючим партнером юридичної фірми «Ілляшев і Партнери», Заслуженим юристом України ІЛЛЯШЕВИМ МИХАЙЛОМ ІГОРЕВИЧЕМ. Онук фронтовиків — офіцера чемерполянина Героя Соціалістичної праці Кобильча- ка Михайла Митрофановича і військового медика Кобильчак Варвари Афанасіївни — підтримав наш задум і без будь-яких умов, проявивши активну громадську позицію, зробив все можливе, щоб книга побачила світ. Голова великого фермерського господарства «Лан» Гайворонського району ОПАЛЕНКО АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ майже 40 років проживає в селі Бандурове і є одним з найдосвідченіших, високоорганізованих і оперативних керівників Кіровоградської області, а земляки завжди відчували моральну та матеріальну підтримку від добродійника. Знаючи його надзвичайну відповідальність, ми, в першу чергу, звернулись до Анатолія Яковича за підтримкою. Син фронтовика, інваліда бойових дій Опаленка Якова Трохимовича, одразу ж під- тримав ідею, поринув у організаторську роботу, надав значну фінансову допомогу, вклав немало вміння, прагнення, душі, давав слушні поради. Історія його родини достойна написання окремої книги, так-як у війні приймали участь шість! братів Опаленків. Прийміть подяку моїх земляків за надання допомоги. Завдяки вашому сприянню видання цієї книги стало реальністю, а підтримка — свідчення вашого небайдужого ставлення до питання збереження історії своєї маленької Батьківщини, яка гордиться тим, що в її землі є коріння таких великих людей, як ви. Дякую всім людям за інтерес, виявлений до такої важливої теми. Змінюються події і дати, устрої і закони, переоцінюються цінності, але хочеться вірити, що читачі не відчують гіркоту і розчарування від певних помилок. В цьому році наш народ відзначає 75-ту річницю початку найстрашнішої війни в історії України. І ніхто не міг подумати ще декілька років тому, що онуки і правнуки тих, хто воював за свою землю в сорокових, знову зі зброєю в руках стануть на захист Вітчизни. Дай Бог, щоб ця війна закінчилася якнайшвидше і була останньої в історії мого народу. Найщиріші і найтепліші слова я хочу висловити моїй дружині — ТЕТЯНІ ВАЛЕНТИНІВНІ, яка в усьому підтримувала мене, у міру своїх можливостей допомагала. Внучка і племінниця полеглих в Другій світовій війні солдатів, мати двох дітей та бабуся двох внучок, як ніхто інший розуміє ціну миру і страхіття війни.

Подяка за допомогу, сприяння та активну підтримку у виданні цієї книги:
БАРАБАНЧУКУ АНАТОЛІЮ ДМИТРОВИЧУ — спеціалісту Чемерпільської сільської ради;
БЄЛЕЮ ВОЛОДИМИРУ МИКОЛАЙОВИЧУ — військовому комісару Гайворонського районного військового комісаріату, підполковнику;
БИЧКУ РОСТИСЛАВУ ДМИТРОВИЧУ — ветерану праці, село Чемерпіль;
БРОЗІНСЬКІЙ ОЛЕНІ МИКОЛАЇВНІ — ветерану праці, село Чемерпіль;
ВДОВИЧЕНКО ОЛЕНІ МИХАЙЛІВНІ — директору Хащуватської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, директору народного музею 5-ї гвардійської танкової армії;
ГОЙДІ ВОЛОДИМИРУ ВАЛЕНТИНОВИЧУ — учителю Червоненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, депутату районної ради;
ГРЕЧКО ЛЮДМИЛІ ІВАНІВНІ — працівнику редакції «Гайворонські вісті»;
ГРИНЧАКУ БОРИСУ ЛЕОНТІЙОВИЧУ — ветерану праці, село Чемерпіль;
ГРИНЧАКУ ВАЛЕРІЮ ВАСИЛЬОВИЧУ — ветерану праці, члену Спілки журналістів України, село Чемерпіль;
ГРИНЧАКУ МИКОЛІ ВАСИЛЬОВИЧУ — кандидату наук, місто Умань;
ГРИНЧАК ОЛЬЗІ СЕРГІЇВНІ — внучці фронтовика, село Чемерпіль;
ГРИНЧАК ТАМАРІ МИКОЛАЇВНІ — ветерану праці, секретарю Чемерпільської сільської ради з 1993 по 2013 роки;
ЖУРЖІЙ ЛЮБОВІ ВАСИЛІВНІ — селище Саврань Одеської області;
ЗАВОЗНЕНКО ТАМАРІ ІВАНІВНІ — завідуючій ФАП села Чемерпіль.
ЗАЇКА ЛІДІЇ НИКИФОРІВНІ — ветерану педагогічної праці, село Ташлик;
ЗАКЕРНИЧНОМУ СЕРГІЮ ПЕТРОВИЧУ — спеціалісту Чемерпільської сільської ради;
ЗЕМНОРІЮ ВІКТОРУ СТЕПАНОВИЧУ — ветерану праці, фотохудожнику, лауреату обласної премії ім. Ю. Яновського, село Могильне;
ЗЕМНОРІЙ НАТАЛІЇ ВІКТОРІВНІ — директору редакційно-видавничого центру «Гайворонщина», редактору газети «Гайворонські вісті»;
КВЯТКОВСЬКОМУ СЕРГІЮ СТЕПАНОВИЧУ — дитині війни, ветерану праці, село Березівка;
КЛИВНЯКУ ВАСИЛЮ ОЛЕКСІЙОВИЧУ — державному службовцю, селище Таїрове Овідіопольського району Одеської області (уродженцю с. Чемерпіль);
КОБИЛЬЧАКУ МИКОЛІ ГРИГОРОВИЧУ — директору ТОВ «Юніком» (уродженцю с. Чемерпіль);
КОБИЛЬЧАКУ МИКОЛІ МИКОЛАЙОВИЧУ — ветерану війни, село Чемерпіль;
КОЛЕСНИК ТЕТЯНІ МИКОЛАЇВНІ — доньці фронтовика, село Березівка;
КОХАНЕВИЧ ОЛЬЗІ ДМИТРІВНІ — колишньому секретарю Чемерпільської сільської ради;
ЛАБАНУ ОЛЕГУ ВАСИЛЬОВИЧУ — депутату Гайворонської міської ради;
ЛАЗУН МАРИНІ ВАЛЕРІЇВНІ — місто Буча Київської області;
МАСЛІКОВУ ЛЕОНІДУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ — фотокореспонденту газети «Гайворонські вісті», відміннику народної освіти України;
МІЩЕНКО ЛЮДМИЛІ МИКОЛАЇВНІ — дитині війни, матері-героїні, село Чемерпіль (1937–2016);
НАКОНЕЧНІЙ СВІТЛАНІ ПЕТРІВНІ — заступнику голови Гайворонської районної організації ветеранів України;
НЕЗБЖИЦЬКОМУ ВІКТОРУ ІВАНОВИЧУ — заслуженому журналісту України;
ОЛІЙНИКУ ВАЛЕНТИНУ ЯКОВИЧУ — ветерану праці, колишньому голові Чемерпільської сільської ради;
ОПАЛЕНКО ТАМАРІ ДМИТРІВНІ — ветерану педагогічної праці, депутату Гайворонської районної ради, с. Чемерпіль;
ОРЛИКУ ПЕТРУ ХТОМОВИЧУ — ветерану війни, село Чемерпіль (1931–2013);
ПАВЛИЧУКУ ОЛЕКСІЮ АНДРІЙОВИЧУ — колишньому редактору міської газети «Гайворонський кур’єр», члену Національної спілки журналістів України і Всеукраїнської спілки краєзнавців;
ПОШТАРУКУ ІВАНУ ОНИСИМОВИЧУ — ветерану війни, село Чемерпіль.
ПІСКОРСЬКОМУ ПЕТРУ ФРАНЦОВИЧУ — ветерану праці, с Ташлик;
РУБІЖЕВИЧУ ОЛЕКСІЮ ВАЛЕРІЙОВИЧУ — депутату Чемерпільської сільської ради;
РЯБОКУЧМІ МИКОЛІ СЕМЕНОВИЧУ — голові Гайворонської районної організації ветеранів України, депутату районної ради;
САРАФАНЮКУ МИКОЛІ ВАЛЕНТИНОВИЧУ — ветерану праці, село Чемерпіль;
САРАХАНУ МИКОЛІ МИКИТОВИЧУ — поету-сатирику, лауреату літературної премії ім. Степана Руданського, місто Вінниця (уродженцю с. Чемерпіль);
САРАХАНУ МИКОЛІ МИКОЛАЙОВИЧУ — історику, краєзнавцю, смт. Врадіївка Миколаївської області (уродженцю с. Чемерпіль);
СИМОНЕНКО ОЛЬЗІ ВОЛОДИМИРІВНІ — працівнику Гайворонського районного військового комісаріату;
СОБКУ ОЛЕКСАНДРУ ФЕДОРОВИЧУ — учителю Чемерпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів;
СОБЧИК ТЕТЯНІ МИХАЙЛІВНІ — учителю історії Вікнинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, керівнику історико-краєзнавчого гуртка «Спалах»;
ТКАЧУКУ ВАСИЛЮ ПЕТРОВИЧУ — ветерану праці, село Чемерпіль;
ХЛІВНЮК НЕЛІ ІВАНІВНІ — Чемерпільському сільському голові;
ХОМІЧУ ВІТАЛІЮ ЛЕОНІДОВИЧУ — пошуковцю, краєзнавцю, село Ташлик;
ХУДІ НЕЛІ МИКОЛАЇВНІ — учителю Чемерпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів;
ЧЕМЕРУК ВІКТОРІЇ ВАСИЛІВНІ — секретарю Чемерпільської сільської ради;
ЧОРНОМУ ЛЕОНІДУ ГЕРАСИМОВИЧУ — ветерану війни, місто Москва (Росія).
ШАБЛЕВСЬКІЙ ТЕТЯНІ ВОЛОДИМИРІВНІ — учаснику бойових дій, село Чемерпіль.

З вдячністю та повагою, Валерій Рубіжевич