ГАВРИШ – ГРИНЧАК

ГАВРИШ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ — 1904 року народження, село Сабатинівка Грушківського (Ульяновського) району. Приймав участь в бойових діях під час радянсько-фінляндської війни, де був важко поранений. Призваний Грушківським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець 203-ї стрілецької Запорізької Червонопрапорної дивізії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Після війни проживав в селі Ташлик. Помер 22 лютого 1991 року.

Гасюк Василь Савович

ГАСЮК ВАСИЛЬ САВОВИЧ — 1925 року народження, село Могильне. Призваний Гайворонським РВК 29 березня 1944 року. В діючій армії з 5 травня 1944 року. Гвардії молодший сержант (старшина), стрілець 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону 29-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного полку 3-го Українського фронту, в бою за село Мезо-Камером (Угорщина) 4 грудня 1944 року пробрався вперед та пропустив два танки, а потім кинув гранату в ворожу піхоту, яка рухалася за танками, при цьому знищивши п’ятьох німецьких солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 травня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 1 серпня 1986 року. Військовий квиток — НУ № 1872058. В 50–60-х роках працював агрономом в колгоспі імені Щорса («Росія») села Чемерпіль. В книзі «Родина Гасюків» сказано: «….звільняв країни Західної Європи, зокрема, Польщу, Східну Пруссію. Форсував Західний Буг, Віслу, Одер. Старшого сержанта Гасюка Василя Савовича Перемога застала на підступах до Берліна».

ГІТАРІЙ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ — 1911 року народження, село Метлинці Сітковецького району Вінницької області. В Червоній Армії з 1933 року. Приймав участь в радянсько-фінляндської війні на Карельському перешийку. Старший лейтенант, начальник польової автономної хлібопекарні № 61 12-ї армії Закавказького фронту за період відступу не дивлячись на те, що ввірений йому ПАХ № 61 з матеріальною частиною і особовим складом перебував під систематичним артилерійським нальотом і бомбардуванням авіацією противника, а також неодноразовим оточенням і обстрілом танками противника, завжди перебував на чолі підрозділу і проявляв мужність, відвагу і героїзм по збереженню матеріальної частини і особового складу та в важких умовах забезпечив випічку хліба для безперебійного забезпечення військ армії. Поставлене завдання по випічці хліба в кількості 14–16 тон на добу перевиконується. Представлений до нагородження медаллю «За відвагу». Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 12 грудня 1942 року. Капітан, начальник автономного хлібозаводу перебуваючи в складі 18-ї армії проявляв надзвичайну ініціативу і винахідливість по своєчасному і безперебійному забезпеченню військ армії якісним хлібом. Під час боїв за Кавказ в важких умовах організував особовий складна забезпечення хлібом військ, які були заблоковані ворожими військами на побережжі Чорного моря — Мисхако. Маючи великий досвід на протязі всього періоду війни проводив велику роботу по виготовленню сухарів і локшини, плани яких виконувалися постійно, не дивлячись на недостатню кількість транспорту і робочої сили. З метою збереження матеріальної частини уміло використовував цивільні хлібопекарні тилового району армії. Не отримуючи в плановому обсязі запасні частини знаходив ремонтні матеріли з місцевих ресурсів. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 4 січня 1945 року. Майор — нагороджений медаллю «За оборону Кавказу» — 30 квітня 1945 року. Після війни проживав в селі Чемерпіль.

ГЛАДИШЕВСЬКИЙ АЛЬБІН ТИМОФІЙОВИЧ — 1926 року, село Березівка. Призваний Польовим військовим комісаріатом. Приймав участь в бойових діях на території Німеччини. Нагороджений орденом Вітчизняної війни — ІІ ступеня 6 квітня 1985 року, орденом «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року. Після війни проживає в селі Плоске Балтського району Одеської області.

Гладишевський Петро Тимофійович

ГЛАДИШЕВСЬКИЙ ПЕТРО ТИМОФІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 29 березня 1944 року. Рядовий 210-го армійського запасного стрілецького полку з березня по травень 1944 року. Молодший сержант, шофер 41-го стрілецького Кишинівського ордена Олександра Невського полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, завжди добросовісно відносився до своїх обов’язків. Його автомашина постійно чиста і готова до бойового рейсу. Регулярно перед виїздом здійснює технічний огляд і всі пошкодження усуває негайно. Велику роботу проводить по відновленню трофейних і ремонту вітчизняних автомобілів. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 20 травня 1945 року. Останнє місце служби — 795-та військова автобаза. Демобілізований 15 грудня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — Е № 295848. Помер в 2003 році.

Гнатюк Сергій Васильович

ГНАТЮК СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ — 1902 року народження, село Криве Озеро Одеської (Миколаївської) області. Призваний Кривоозерським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий 26-ї гвардійської механізованої Сєвської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького бригади 7-го гвардійського механізованого корпусу 1-го Українського фронту з червня 1944 по листопад 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — Е № 246565. Помер в 1987 році.

Гордієнко Григорій Іванович

ГОРДІЄНКО ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ — 1908 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, сапер 47-го окремого військового будівельного загону. Помер в 1967 році.

 

 

 

 

ГОРДІЄНКО КИРИЛО ІВАНОВИЧ — 1914 року народження, село Березівка. Старший лейтенант. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Після війни поживав в селі Соломія.

Гордієнко Омелян Іванович

ГОРДІЄНКО ОМЕЛЯН ІВАНОВИЧ — 1916 року народження, село Березівка. Вперше призваний 15 жовтня 1937 року і демобілізований 15 жовтня 1940 року. Призваний Гайворонським РВК 22 червня 1941 року. Сержант, командир відділення 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 7 жовтня 1941 року біля міста Красноград Харківської області. Вдруге призваний Гайворонським РВК 15 березня 1944 року. Сержант 210-го армійського запасного стрілецького полку з березня по травень 1944 року. Гвардії сержант, командир відділення взводу протитанкових рушниць 2-го стрілецького батальйону 182-го гвардійського стрілецького Ясського ордена Кутузова полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородсько-Будапештської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородсько-Будапештської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту в вуличних боях по взяттю міста Відень виявив мужність та відвагу і зі своїм відділенням знищив три вогневі точки ворога та біля п’ятнадцяти німецьких солдатів і офіцерів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 18 травня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Демобілізований 10 квітня 1946 року. Військовий квиток — НУ № 4659078.

Гребенюк Андрій Миколайович

ГРЕБЕНЮК АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ — 1914 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, зв’язківець командира стрілецького полку. Демобілізований в 1945 році. Помер в 1987 році.

 

 

 

ГРЕБЕНЮК АНТОН МИКОЛАЙОВИЧ — 1921 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць 72-го окремого залізничного батальйону з листопада 1940 року по жовтень 1941 року. Рядовий, стрілець 297-ї стрілецької дивізії 27-го гвардійського корпусу 27-ї армії 2-го Українського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Після війни проживав в місті Гайворон. Військовий квиток — НУ № 3537058.

Гребенюк Федір Миколайович

ГРЕБЕНЮК ФЕДІР МИКОЛАЙОВИЧ — 19 квітня 1913 року народження, село Березівка. Вперше призваний в жовтні 1936 року проходив службу до жовтня 1938 року. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року. Червоноармієць, шофер 270- ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту приймав участь в обороні міст Мелітополь і Лозова. Весною 1942 року визволяв місто Харків, де був контужений 15 березня 1942 року і лікувався в 332-му медико-санітарному батальйоні, а потім в місті Борисоглібську в евакогоспіталі № 2627. 29 травня 1942 року направлений в 10-й полк ВПС 8-ї повітряної армії на Сталінградський фронт. Війну закінчив у Німеччині, демобілізований в листопаді 1945 року. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда» — 22 лютого 1944 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 25 квітня 1990 року. Помер у 2001 році.

ГРЕБЕНЮК ФЕДІР МИХАЙЛОВИЧ — 10 січня 1917 року народження, село Чемерпіль, Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, в 1941 році під час оборонних бойових дій потрапив в оточення та полон і перебував в концентраційному таборі Бухенвальд. Призваний польовим військовим комісаріатом. Гвардії рядовий, автоматник 66-го гвардійського важкого танкового Красносєльського Червонопрапорного орденів Богдана Хмельницького, Суворова і Олександра Невського полку 283-ї стрілецької Гомельської Червонопрапорної ордена Суворова ІІ ступеня дивізії 3-ї танкової армії 2-го Білоруського фронту приймав участь в прориві оборони противника на плацдармі західного берега ріки Нарев, в боях на території Східної Пруссії, оволодінні містами Майденбург, Вілленберг, Браунсберг, Мельзак. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер 18 червня 1989 року.

ГРЕНІВЕЦЬКИЙ ІЛЛЯ ЙОСИПОВИЧ — 1892 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

Гренівецький Сергій Трохимович

ГРЕНІВЕЦЬКИЙ СЕРГІЙ ТРОХИМОВИЧ — 1925 року народження, селище Саврань. Призваний Савранським РВК 30 квітня 1944 року. Єфрейтор, заряджаючий батареї 76-міліметрових гармат 206-го стрілецького Червонопрапорного полку 99-ї стрілецької Житомирської Червонопрапорної дивізії 37-го повітряно-десантного корпусу 3-го Українського фронту, в боях по розширенню плацдарму на західному березі Дунаю під час танкової контратаки ворога 9 грудня 1944 року замінив вибувшого зі строю навідника і прицільним вогнем розсіяв та знищив майже два відділення німецьких солдатів. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 21 грудня 1944 року. Внаслідок поранення правої руки — інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи (свідоцтво про звільнення від військової служби Р № 33556). Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року, орденом «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року. Після війни проживав в селі Березівка. Помер у 2006 році.

ГРЕНІВЕЦЬКИЙ ФОКА ЙОСИПОВИЧ — 1910 року народження, селище Саврань. Призваний Савранським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець 130-го армійського запасного стрілецького полку з 8 липня 1941 року по 14 липня 1942 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — АБ № 397817. Після війни проживав в селі Березівка. Помер у 1992 році.

ГРИНЧАК ВАСИЛЬ ВОЛОДИМИРОВИЧ — 1916 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, шофер 31-го автотранспортного полку 218-ї стрілецької дивізії 9-ї армії Південного фронту, відстав від частини при переправі через ріку Дніпро (списки втрат командного, молодшого командного і рядового складу дивізії № ОУ/2/0367 від 29 жовтня 1941 року) і потрапив у полон. Звільнений радянськими військами в серпні 1944 року і направлений в розпорядження управління тилу 4-ї армії 2-го Українського фронту на пересильний пункт Народного Комісаріату оборони № 46 (іменний список колишніх військовослужбовців Червоної Армії № 01408 від 3 вересня 1944 року). Під час участі в подальших бойових діях зник безвісти (іменний список загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК № 2/013 від 13 січня 1947 року). Дружина — Демишкан Клавдія Іванівна. Донька — Гринчак Тамара Василівна. Батьки — Гринчак Володимир Титович, Гринчак Мотрона Кирилівна.

ГРИНЧАК ВАСИЛЬ ОНУФРІЙОВИЧ — 1888 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році і направлений на трудовий фронт.

Гринчак Василь Трохимович

ГРИНЧАК ВАСИЛЬ ТРОХИМОВИЧ — 4 жовтня 1923 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 25 березня 1944 року. Гвардії рядовий, кулеметник, перший номер станкового кулемета «Максим» 186-го гвардійського стрілецького полку, під час бойових дій поранений в праву руку. Автоматник комендантського взводу управління 62-ї гвардійської стрілецької Червонопрапорної Звенигородсько-Будапештської орденів Богдана Хмельницького і Суворова дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. На підступах до міста Ясси був назначений спостерігачем за полем бою. Під час спостереження виявив групу німецьких солдатів, які пробиралися в розташування наших військ. Останні були ним обстріляні і при цьому він знищив вісім ворожих солдатів та одного взяв в полон і доставив його в свою частину. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 18 травня 1945 року. Демобілізований 15 липня 1947 року в званні — гвардії молодший сержант. Нагороджений медалями «За взяття Відня», «За взяття Будапешта». Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Військовий квиток — НУ № 1873344. Помер 30 березня 2002 року.

ГРИНЧАК ВАСИЛЬ ХАРИТОНОВИЧ — 1902 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 2 липня 1941 року. Гвардії рядовий, стрілець 11-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного Кишинівського полку 5-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, помер від ран 27 грудня 1944 року, похований в місті Шенгельси (Угорщина) на церковній площі в могилі № 558 (іменний список № 061 від 15 січня 1945 року втрат рядового і сержантського складу дивізії). Дружина — Гринчак Ксенія Ятропівна. Сини — Гринчак Іван Васильович,Гринчак Анатолій Васильович.

Гринчак Володимир Кіндратович

ГРИНЧАК ВОЛОДИМИР КІНДРАТОВИЧ — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Червоноармієць, артилерійський навідник, вважався зниклим безвісти в вересні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Сержант, командир відділення розвідки 9-ї батареї 163-го важкого гарматно-артилерійського полку Резерву Головного Командування, на протязі всіх бойових дій на фронті організував хороше ведення розвідки ворога, під його керівництвом було розвідано чотири батареї німців, шість дзотів і велику кількість танків. Тричі поранений. Дисциплінований, вимогливий, відмінно знає справу. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 23 червня 1943 року. Батьки — Гринчак Кіндрат Титович, Гринчак Марія Іванівна.

Гринчак Дмитро Терентійович

ГРИНЧАК ДМИТРО ТЕРЕНТІЙОВИЧ — 1917 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК В 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). За свідченнями очевидців, які не підтверджено документами, старший лейтенант Гринчак Д. Т. загинув під час форсування Дніпра в 1943 році. Дружина — Гринчак Ганна Марківна. Діти — Гринчак Валентин Дмитрович, Гринчак Лариса Дмитрівна. Батьки — Гринчак Терентій Романович, Гринчак Мар’яна Іванівна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *