КЛИВНЯК – КОБИЛЬЧАК

Кливняк Онисим Леонтійович

КЛИВНЯК ОНИСИМ ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1912 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1936 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

 

 

 

 

 

Кливняк Петро Леонтійович

КЛИВНЯК ПЕТРО ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 15 жовтня 1936 року, проходив строкову військову службу до 15 січня 1939 року. Вдруге призваний Фрунзенським РВК міста Куйбишева в 1941 році. Сержант 5-го кавалерійського полку 5-ї мотострілецької бригади з червня 1941 року. Сержант, водій санітарної автомашини медсанвзводу 335-ї автобази 5-ї мотострілецької бригади, воював на Південно-Західному та Західному фронтах. За час бойових дій, не рахуючись з часом і без відпочинку, на своїй машині евакуював поранених з передової в глибокий тил. Не дивлячись на віддаленість від госпіталю до 70-ти кілометрів, тільки за декілька днів липня 1943 року зробив 14 рейсів з пораненими бійцями і командирами, чим забезпечив надання їм невідкладної допомоги. За час боїв не мав жодної аварії чи поломки автомашини. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (№ 4815581) — 3 серпня 1943 року. Демобілізований 15 лютого 1947 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — Е № 299736. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Помер 21 жовтня 1998 року.

КЛИВНЯК ПИЛИП КОРНІЙОВИЧ — 1912 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в вересні 1941 року. Дружина — Кливняк Ніна Йосипівна. Батьки — Кливняк Корній Харитонович, Кливняк Пелагея Хтомівна.

КЛИВНЯК ПОЛІКАРП ФОМОВИЧ — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Гвардії сержант, командир відділення 3-ї стрілецької роти 16-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного ордена Кутузова полку 5-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, під час наступу в районі міста Секешфехервар (Угорщина) повів своє відділення вперед. Просуваючись до траншей противника помітив групу ворожих солдатів, які здійснили спробу обстріляти наші роти з флангу. Виявивши ворога, обстріляв його, при цьому знищив двох солдатів і двох взяв в полон. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 1 січня 1945 року. Гвардії старший сержант, загинув в бою 19 січня 1945 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському району). Мати — Кливняк Домна Андріївна.

КЛИВНЯК САЛИФОН КОСТЯНТИНОВИЧ — 1900 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Під час бойових дій важко поранений в ногу. Інвалід Вітчизняної війни ІІ групи. Після війни проживав в селищі Саврань Одеської області.

Кливняк Сава Тимофійович

КЛИВНЯК САВА ТИМОФІЙОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Відповідно до донесення № 21302 від 3 червня 1943 року рядовий, мінометник, лікувався в 491-му польовому пересувному госпіталі і продовжив службу в 1159-му стрілецькому полку 351-ї стрілецької Шепетівської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 18-ї армії 1-го Українського фронту. Гвардії рядовий, навідник кулемета 166-го гвардійського стрілецького полку 55-ї стрілецької дивізії, 24 червня 1944 року був важко поранений під час бою в районі села Пружинище Глуцького району Поліської області (Білорусія) та перебував на лікуванні в госпіталі № 14-87 в місті Улан-Уде. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня в 1965 році. Помер в 1973 році.

КЛИВНЯК ТИХІН КОРНІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, зник безвісти в жовтні 1941 року. Батьки — Кливняк Корній Харитонович, Кливняк Пелагея Хтомівна.

КЛИВНЯК ЮХИМ МИХАЙЛОВИЧ — 1922 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Сержант, командир міномета 2-ї батареї 424-го мінометного полку Діючої армії, в боях з 23 по 28 грудня 1944 року з своїм розрахунком знищив біля взводу піхоти противника. 25 грудня 1944 року знищено взвод солдатів і вісім вогневих точок ворога, що допомогло наступати нашій піхоті з меншими втратами. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 26 січня 1945 року.

КОБИЛЬЧАК АНДРІЙ СТРАТІЙОВИЧ — 1899 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році і направлений на трудовий фронт, де, за словами очевидців, загинув під час роботи в рудниках. Дружина — Кобильчак Агафія Филимонівна. Діти — Орлик Ніна Ісаківна, Кобильчак Настася Андріївна.

Кобильчак (Пшоно) Варвара Афанасівна

КОБИЛЬЧАК (ПШОНО) ВАРВАРА АФАНАСІВНА — 1922 року народження, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Призвана Корсунь-Шевченківським РВК в липні 1941 року. Гвардії старший сержант медичної служби, хірургічна операційна сестра 71-го окремого медико-санітарного батальйону 67-ї гвардійської стрілецької дивізії 21-ї армії Донського фронту. Працюючи медсестрою операційно-перев’язочного взводу проявила себе самовідданою і невтомною на роботі. Будучи хворою, п’ять днів не відходила від столу в перев’язочній і тільки за наполяганням лікаря припинила виконувати свої обов’язки. Освоїла роботу операційної сестри і в важкі хвилини замінювала старшу операційну сестру, самостійно провела переливання крові десяти пораненим бійцям, чим спасла їм життя. Через її руки пройшло 610 поранених бійців і командирів. Нагороджена орденом Червоної Зірки — 13 лютого 1943 року. Нагороджена медаллю «За оборону Сталінграда» — 4 червня 1943 року.

Кобильчак Варвара Афанасівна і Михайло Митрофанович

Виконуючи обов’язки фельдшера 130-го гвардійського окремого батальйону зв’язку 22-го гвардійського стрілецького корпусу з серпня 1943 року в період наступальних боїв на території Білорусії, Литви, Латвії весь час перебувала на спостережному пункті командира корпусу, своєчасно, під артилерійсько-мінометним вогнем противника, надавала допомогу пораненим та хворим офіцерам і бійцям, чим спасла не одне життя. Перебуваючи на спостережному пункті командира корпусу з 26 по 30 червня 1944 року в районі селища Оболь Білоруської РСР, з 10 по 15 липня 1944 року — села Клеменсполь, з 16 по 18 серпня 1944 року — села Ірбені, з 4 по 20 листопада 1944 року інших населених пунктів Латвійської РСР, з 25 по 28 грудня 1944 року в районі села Циммерін, з 23 по 25 лютого 1945 року — в районі села Кагуньї Латвійської РСР — самовіддано виконувала свій обов’язок перед Батьківщиною. Коли під безперервним вогнем противника по району розташування спостережного пункту командира 51-ї стрілецької дивізії був важко поранений помічник начальника штабу дивізії підполковник Козлов — надала йому невідкладну допомогу. Перебуваючи на спостережному пункті командира корпусу в районі радгоспу Клеменсполь, не очікуючи припинення артилерійсько-мінометного нальоту противника, пробігла п’ятсот метрів до спостережного пункту командира 51-ї стрілецької дивізії, щоб своєчасно надати медичну допомогу начальнику штабу дивізії, і організувала негайну евакуацію його в медсанбат. Під сильним артвогнем противника врятувала життя важкопораненому кавалеристу штабної роти гвардії червоноармійцю Копишину, своєчасно надавши йому медичну допомогу і організувавши швидку евакуацію в медсанбат. За надання своєчасної медичної допомоги пораненим бійцям і офіцерам під артилерійсько-мінометним вогнем противника в період бойових дій і проявлені при цьому доблесть і мужність представлена до Урядової нагороди — ордена Вітчизняної війни ІІ ступеня. Нагороджена медаллю «За відвагу» — 29 травня 1945 року. Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Померла 3 липня 2014 р. Похована на Байковому кладовищі в місті Києві.

КОБИЛЬЧАК ВАСИЛЬ ДЕНИСОВИЧ — 1926 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, командир радіовідділення 30-ї важкої гаубичної артилерійської Нижньодніпровської ордена Кутузова ІІ ступеня бригади 9-ї артилерійської Запорізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії прориву Резерву Головного Верховного Командуючого. Сержант, командир гармати військової частини № 08981. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року. Після війни проживає в селищі Саврань Одеської області.

Кобильчак Василь Стратійович

КОБИЛЬЧАК ВАСИЛЬ СТРАТІЙОВИЧ — 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 23 червня 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список втрат № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському району). Дружина — Кобильчак Євдокія Василівна.

 

 

КОБИЛЬЧАК ЗАХАР ЛАВРОВИЧ — 1897 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Гвардії рядовий, стрілець 182-го гвардійського стрілецького полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 21-го гвардійського стрілецького корпусу 2-го Українського фронту, смертельно поранений в бою 28 серпня 1944 року біля села Шишкани. Помер від ран 2 вересня 1944 року в УПЕП-№ 122 213-ї гвардійської стрілецької дивізії 52-ї армії, похований на північно-західній околиці міста Васлуй (Румунія) відповідно до донесення про втрати сержантського і рядового і складу № 01112 від 13 вересня 1944 року. Дружина — Кобильчак Пистимія Гнатівна. Діти — Кобильчак Петро Захарович, Кобильчак Олександр Захарович.

КОБИЛЬЧАК КАЛЕНЬ СТРАТІЙОВИЧ — 1901 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 138-го транзитного табору. Помер в 1969 році.

Кобильчак Кирило Митрофанович

КОБИЛЬЧАК КИРИЛО МИТРОФАНОВИЧ — 1915 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1937 році. Член ВКП(б) з 1939 року. Молодший лейтенант, парторг 53-го зенітно-артилерійського дивізіону 73-го Червонопрапорного зенітно-артилерійського полку 132-ї дивізії ППО Чорноморського флоту, являється активним учасником героїчної оборони міста Севастополя. З початку Великої Вітчизняної війни до травня місяця 1942 року перебував в відділі плавзасобів і самовіддано виконував бойові завдання на буксирах і катерах по забезпеченню бойових кораблів. Будучи штатним комсоргом 16-го зенітно-артилерійського дивізіону під час оборони міста Туапсе в 1943 році зумів об’єднати комсомольців і молодих бійців на безпощадну боротьбу проти ворожої авіації, весь час перебував на батареях і бойових постах, надихав особовий склад на розгром ворога та показав себе дисциплінованим, сміливим і мужнім в боях. У березні – квітні 1944 року приймав безпосередньо участь у бойових діях дивізіону по захисту від повітряного ворога перевалочної бази та аеродромів ЧФ, військ і техніки 4-го Українського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 29 травня 1945 року, медалями «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказа». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

КОБИЛЬЧАК МИКОЛА ІВАНОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, телефоніст 6-ї гвардійської мотострілецької Віденсько-Мукденської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова бригади 5-го гвардійського танкового Сталінградсько-Київського ордена Леніна Червонопрапорного орденів Суворова і Кутузова корпусу 6-ї гвардійської танкової армії, відзначився під час боїв на території Австрії, Угорщини, Чехословаччини, при форсуванні Великого Хінгану і боїв на території Маньчжурії. Нагороджений медалями «За взяття Відня», «За взяття Будапешту», «За звільнення Праги». Приймав участь в радянсько-японської війні в серпні-вересні 1945 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». Помер в 1973 році.

КОБИЛЬЧАК МИТРОФАН ЮХИМОВИЧ — 1902 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Сержант, артилерист, під час бойових дій потрапив в полон, після звільнення радянськими військами направлений в 240-й запасний стрілецький полк (іменний список репатрійованих радянських громадян, які прибули на Ковельський сортувально-пересильний пункт). Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер 1 червня 1977 року.

Кобильчак Михайло Митрофанович

КОБИЛЬЧАК МИХАЙЛО МИТРОФАНОВИЧ — 1918 року народження, село Чемерпіль. Призваний Грушківським РВК Одеської області в 1938 році. Гвардії капітан, помічник начальника політвідділу по роботі серед комсомольців 90-ї гвардійської стрілецької Вітебської Червонопрапорної дивізії 6-ї гвардійської армії 1-го Прибалтійського фронту, в період до 4 липня 1943 року, тобто до наступу противника, провів велику роботу по мобілізації комсомольських організацій на стійку оборону, по укріпленню військової дисципліни, освоєнню комсомольцями бойової техніки. За час наступу комсомольці частин дивізії воювали стійко, по-гвардійськи. Неодноразово особисто і добросовісно виконував завдання Політвідділу в частинах. 11 липня 1943 року, перебуваючи з завданням в 274-му гвардійському стрілецькому полку, був контужений, але завдання виконував і тільки при втраті можливості пересуватись особисто був доставлений в медсанбат дивізії. Після лікування продовжував оперативно керувати комсомольськими організаціями. Комсомольські квитки вручав безпосередньо на передньому краї. В складній ситуації евакуював вісімдесят сім поранених бійців. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 21 жовтня 1943 року. Гвардії майор, помічник начальника політвідділу 22- го гвардійського стрілецького корпусу по роботі серед комсомольців і молоді, в підготовчий період провів велику роботу по укріпленню комсомольських організацій в частинах, здійснював суттєву допомогу Політвідділу в розміщенні комсомольських сил в підрозділах. Досконально займався вивченням комсомольських керівників і організаторів. Перебуваючи в частинах вимагав від комісарів роботу комсомольських організацій будувати в дусі мобілізації комсомольців на відмінне виконання майбутньої бойової операції. Докладно займався вивченням побуту та бойового життя комсомольців і молоді. Непримиримо відносився до виявлених недоліків, вимагаючи їх негайного усунення. У період наступальних боїв частин корпусу з 21 червня 1944 року беззмінно перебував у частинах дивізій, досягаючи виконання намічених політвідділом корпусу завдань по успішному забезпеченню бойових операцій корпусу. Надавав активну допомогу комсоргам полків в організації звернень комсомольців — учасників боїв до комсомольців і молоді других ешелонів перед вступом їх в бій і енергійно сприяв в популяризації в частинах комсомольців-героїв. За час боїв з 22 по 28 червня 1944 року організаціями частин корпусу прийнято в комсомол 321 воїна, які відзначилися в боях, 872 комсомольців представлено до нагород, а трьох комсомольців — до звання Героя Радянського Союзу. У період жорстоких боїв 90-ї гвардійської стрілецької дивізії, коли засобами зв’язку неможливо було користуватися, своєчасно доставляв посильним інформацію про бойові дії дивізії, про роботу політвідділу дивізії. Виявляючи недоліки в роботі тилів одразу ж приймав рішення, забезпечуючи їх безперебійну роботу. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 17 серпня 1944 року. Перебуваючи на фронтах Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року (Західний, Воронезький, 1-й Прибалтійський), був поранений 10 серпня 1941 року та 14 липня 1943 року і показав себе працездатним політпрацівником, який має великий досвід комсомольської та, у цілому, партійно-політичної роботи. У період підготовки та проведення частинами корпусу наступальних операцій (Бауска, Вейцмужа, Шауляй та інші), а також у період боїв з курляндським угрупуванням ворога практично завжди перебував на передньому краю. Окрім особистого спілкування з комсомольцями та молоддю, проведення бесід з ними він правильно націлював комсомольські організації та їх керівників, особливо низових ланок, на виконання бойового завдання командування. Вміло організовував передачу досвіду в комсомольській роботі. У бойовій обстановці сміливий та рішучий, стійкий і хоробрий, добросовісно відноситься до виконання доручень, успішно і на місці усуває недоліки виявлені в частинах.

Кобильчак Михайло Митрофанович і Варвара Афанасівна

Нагороджений орденом Червоної Зірки — 26 травня 1945 року. Після війни на партійної роботі, в 1967–1982 роках — перший секретар Кіровоградського обкому Компартії України. Присвоєно звання Герой Соціалістичної праці — 1973 рік. Нагороджений трьома орденами Леніна (19.07.1968, 27.08.1971, 08.12.1973), трьома орденами Трудового Червоного Прапора (06.02.1958, 22.03.1966, 22.12.1977), орденом Вітчизняної війни І ступеня (06.11.1985), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Помер 11 серпня 2004 року, похований на Байковому кладовищі в місті Києві.

КОБИЛЬЧАК НИКИФІР СТРАТІЙОВИЧ — 1897 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 12 липня 1941 року. Червоноармієць, стрілець 1010-го стрілецького полку 26-ї стрілецької дивізії 66-го стрілецького корпусу 21-ї армії Брянського фронту, потрапив в полон 10 жовтня 1941 року під час бойових дій біля міста Брянськ. Звільнений 11 квітня 1945 року з концтабору, після перевірки в 20-му збірно-пересильному пункті направлений в 18-й армійський запасний стрілецький полк 3-ї армії (список № 0233 від 12 липня 1945 року на колишніх військовослужбовців звільнених з фашистського полону з 10 квітня по 1 липня 1945 року. Рядовий, стрілець 1022-го стрілецького Червонопрапорного ордена Олександра Невського полку 269-ї стрілецької Рогачовської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії, приймав участь в боях на плацдармі у міста Франкфурт-на-Одері, біля міста Дроссен та в Берлінській наступальній операції.

КОБИЛЬЧАК ОЛЕКСІЙ СТЕПАНОВИЧ — 1908 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 4 квітня 1944 року. Гвардії рядовий, кулеметник 3-ї стрілецької роти 16-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного ордена Кутузова полку 5-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, під час наступу на висоту 126,0 21 грудня 1944 року із свого кулемета знищив два німецьких станкових кулемети з їх розрахунками і за весь час наступальних боїв висувався вперед та кулеметним вогнем підтримував наступаючу нашу піхоту. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 28 грудня 1944 року. Загинув в бою 13 січня 1945 року, похований в місті Шаркерестиш (Угорщина) (опис списків № 0126 від 11 лютого 1945 року втрат рядового і сержантського складу частин дивізії). Дружина — Кобильчак Федора Степанівна. Діти — Кобильчак Марія Олексіївна, Кобильчак Євгенія Олексіївна, Кобильчак Григорій Олексійович, Кобильчак Павлина Олексіївна, Кобильчак Микола Олексійович. Батьки — Кобильчак Марія Іванівна, Кобильчак Степан Семенович.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *