КОБИЛЬЧАК – КОХАНЕВИЧ

КОБИЛЬЧАК ОНИСИМ СТЕПАНОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Інвалід бойових дій Вітчизняної війни ІІ групи.

КОБИЛЬЧАК ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ — 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 23-го стрілецького полку 51-ї Перекопської ордена Леніна Червонопрапорної дивізії імені Московської ради робітничих і селянських депутатів 9-ї армії Південного фронту, вважався зниклим безвісти 18 серпня 1941 року під час боїв біля міста Миколаєва (іменний список № 0078 від 1 квітня 1942 року втрат особового складу дивізії). За спогадами, потрапивши в оточення, з групою односельців та жителів району по ворожих тилах прийшли додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Помер в 1957 році.

КОБИЛЬЧАК СЕРГІЙ ТИТОВИЧ — 1920 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 18-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного Червонопрапорного ордена Кутузова полку 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Черкаської ордена Богдана Хмельницького дивізії 3-го Українського фронту. В 1948 році виїхав в селище Саврань Одеської області.

Коваль Олексій Григорович

КОВАЛЬ ОЛЕКСІЙ ГРИГОРОВИЧ — 1922 року народження, село Могильне. Призваний Гайворонським РВК 15 лютого 1941 року. Член ВКП(б) з 1944 року. В боях отримав легке поранення та контузію. Старший сержант, санітарний інструктор медико-санітарного взводу 102-ї танкової бригади 4-го танкового корпусу 1-ї гвардійської армії Донського фронту, в період боїв з 19 по 27 листопада 1942 року проявив себе вмілим організатором допомоги пораненим. Проявив ініціативу в забезпеченні харчуванням і доглядом за пораненими на шляху евакуації. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 4 грудня 1942 року. За час бойової операції проявив себе як сміливий і дисциплінований санінструктор та постійно перебував на командному пункті бригади і підтримував зв’язок із санітарними підрозділами з питання евакуації поранених. Службові обов’язки і накази своїх командирів завжди виконує вчасно і акуратно. Особисто виніс з поля бою дев’ятнадцять поранених. У періоди між боями працює над підвищенням свого медичного рівня. Нагороджений медаллю «За відвагу» — березень 1944 року. Гвардії старшина медичної служби, санітарний інструктор медсанбату 22-ї гвардійської танкової ордена Богдана Хмельницького бригади 5-го гвардійського Сталінградсько-Київського танкового ордена Суворова корпусу 6-ї танкової армії 3-го Українського фронту, в бою безстрашний, сміливий, розсудливий і ініціативний. Під час військової операції з 20 по 30 серпня, працюючи в медсанвзводі, тричі виїжджав у бойові порядки підрозділів, особисто надавав медичну допомогу пораненим. Зумівши організувати гужовий транспорт, доставив з поля бою двадцять двох поранених солдатів. В медсанвзводі приймав активну участь у лікуванні поранених і активно сприяв командиру взводу в своєчасній їх евакуації. В умовах відсутності автотранспорту допоміг в мобілізації десяти підвід, на яких було відправлено тридцять п’ять поранених в медсанбат корпусу і армійський госпіталь. Має авторитет серед червоноармійців і офіцерів. Відноситься з любов’ю до справи надання допомоги пораненим. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 4 вересня 1944 року. За час проведення бойових операцій бригади з 5 по 12 грудня 1944 року постійно перебував у бойових підрозділах бригади. Особисто надав медичну допомогу тридцяти двом пораненим і виніс їх з поля бою в укриття. В умовах повної відсутності колісного транспорту евакуював на підбитому танку в тил двадцять поранених бійців. В бою за місто Вац активно допомагав в організації медичного пункту. Сміливий, ініціативний і винахідливий. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 17 січня 1945 року, медаллю «За оборону Сталінграду». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Після війни працював в селі Березівка завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом. В книзі Дерезовського В. Г. «Село Могильне в роки випробувань» сказано: «Олексій Григорович після закінчення школи в своєму рідному селі Могильному, навчався в медичному училищі. В 1941 році пішов захищати свою Батьківщину. Через деякий час їхній батальйон вів великі кровопролитні під Харковом, попали в оточення, через місяць вирвалися з ворожого кільця. Йому випала доля бути учасником великої битви біля стін Сталінграда, тут Олексій Григорович був поранений. Після одужання визволяв міста Воронеж, Бєлгород, а також з Лютіжського плацдарму визволяв столицю України Київ. Потім Корсунь-Шевченківська операція. Визволяв міста Молдови: Сороки, Бельци, де їхній полк вийшов до річки Прут. Бої в Румунії, Угорщині, Чехословаччині. Дійшов до озера Балатон».

КОВАЛЬ ПАВЛО НИКОНОРОВИЧ — 1900 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Після війни виїхав в село Кам’яна Криниця Ульяновського району.

КОВАЧ ЮРІЙ ДМИТРОВИЧ — 1925 року народження, село Колочава Межигірського району Закарпатської області. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Після війни проживав в селі Чемерпіль.

КОЗИР ПИЛИП ДИМИДОВИЧ — 13 грудня 1913 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Легко поранений 13 серпня 1944 року. Рядовий, телефоніст роти зв’язку 2-го стрілецького Червонопрапорного полку 50-ї стрілецької Запорізько-Кіровоградської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, 7 травня 1945 року в бою під час прориву оборони противника в районі села Едернітц (Німеччина) нехтуючи смертельною небезпекою під сильним рушнично-кулеметним вогнем противника на протязі просування стрілецьких рот безперервно забезпечував телефонний зв’язок, чим сприяв виконанню поставленого завдання командуванням, ліквідувавши при цьому чотири пошкодження телефонної лінії. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 17 травня 1945 року. Військовий квиток — Е № 299727. Помер 21 грудня 1985 року.

КОЛОДКА АХТІМОН КИРИЛОВИЧ — 1897 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Під час бойових дій отримав важке поранення, у результаті чого було ампутовано ногу. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи.

КОЛОДКА КАРПО ІЛЛІЧ — 1897 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 900-го запасного стрілецького полку. Помер в 1977 році.

КОЛОДКА ПЕТРО МИРОНОВИЧ — 1919 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Сержант, прикордонник, потрапив в полон 27 червня 1942 року і загинув в концентраційному таборі Шталаг VІ В 17 травня 1943 року (табірний номер 26140), похований в місті Судауен (Підляшсье воєводство — Польща) (довідка № 1360 від 26 вересня 1959 року відділу по персональному обліку сержантського і солдатського складу Радянської Армії). Мати — Колодка Ксенія Степанівна. Сестра — Колодка Галина Миронівна.

КОЛОДКА ФЕДІР МОЙСЕЙОВИЧ — 1912 року народження, село Чемерпіль. Призваний Тракторозаводським РВК міста Челябінська в 1941 році. Член ВКП(б) з 1943 року. Сержант, помічник командира взводу комендантської роти управління 97-ї важкої танкової бригади 12-го танкового корпусу 3-ї танкової армії Південно-Західного фронту, керував охороною штабу та був прикладом бійцям при виловлюванні ворожих автоматників. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 4 квітня 1943 року. Гвардії старший сержант, помічник командира взводу зв’язку роти управління 52-ї гвардійської Фастівської танкової бригади 1-го Українського фронту, приймав участь в бойових діях на Брянському, Південно-Західному, Воронежському і Центральному фронтах. За період бойових дій бригади з 23 вересня по 26 жовтня 1943 року проявив себе виключно сміливим і рішучим командиром в боротьбі з німецькими окупантами, в справі безперервного забезпечення телефонним зв’язком частин і підрозділів бригади в бою. Не шкодуючи свого життя під постійним артилерійсько-мінометним вогнем противника, слідуючи за бойовими порядками піхоти керував встановленням телефонно-кабельної лінії, що давало можливість командуванню нормально керувати частинами бригади. Крім того, разом з піхотою приймав участь в відбитті контратак противника. Керував безперебійним ремонтом пошкоджень лінії зв’язку. Особисто знищив двох німців. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 12 листопада 1943 року. Старший сержант 236-го полку НКВС.

КОЛОДКА ЯКІВ ФОМОВИЧ — 1894 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 29-го стрілецького полку 38-ї стрілецької дивізії з березня по травень1944 року. Гвардії рядовий 20-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного полку 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпус 4-ї гвардійської армії ІІІ Українського фронту, приймав участь в боях на території Румунії, Угорщини, Югославії. Помер в 1948 році.

Комарницький Андрій Васильович

КОМАРНІЦЬКИЙ АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ — 1922 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року і направлений в Сталінградське артилерійське училище, яке закінчив в серпні 1941 року. Приймав участь в обороні Дніпропетровська, в боях на Нікопольському плацдармі на Дніпрі, звільненні міст: Ростов, Таганрог, Ставрополь, Мелітополь, Миколаїв, Одеса, Кишинів, Тирасполь, Бендери, Варшава; взятті Берліну. Лейтенант, командир батареї 45-мм гармат 444-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 413-ї стрілецької Таганрогської Червонопрапорної дивізії 46-го стрілецького корпусу 50-ї армії 4-го Українського фронту, проявив себе, як бойовий командир, з завданнями справляється добре. 22 жовтня 1943 року в бою за село Круга (Мелітополь) його батарея першою руками перекотила гармати, увірвалась в район німецької оборони та розстрілювала прямим наведенням відступаючих німецьких солдатів, що дало можливість швидкому просуванню вперед нашої піхоти. 23–24 жовтня 1943 року в бою за хутір Дєтдом і село Семенівка першим з батареєю захопив семенівське кладовище та закріпився там. Коли противник здійснив контратаку, вів нищівний гарматний вогонь, в результаті чого зумів знищити дві вогневі точки і більше двадцяти ворожих солдатів, завдяки чому наша піхота мала можливість утримати рубіж оборони, який займала. 28 листопада 1943 року не дивлячись на сильний кулеметно-мінометний вогонь противника, перебуваючи на передньому краї, батарея міцно утримувала висоту 74,3 на протязі десяти діб, не маючи втрат серед особового складу, озброєння та кінської тяги. Представлений до нагородження медаллю «За відвагу». Нагороджений орденом Червоної Зірки — 31 грудня 1943 року. Капітан, командир батареї 507-го армійського винищувально-протитанкового артилерійського Кишинівського Червонопрапорного ордена Кутузова полку 39-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської Томашовської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова бригади 5-ї Ударної армії 1-го Білоруського фронту, за активну участь в звільненні Варшави нагороджений орденом Червоної Зірки. За період наступальних операцій з 14 по 28 квітня 1945 року під час прориву сильно укріпленої оборони противника і супроводу наступаючих стрілецьких частин вогневим валом в бою в глибині оборони ворога на захід від ріки Одер батарея знищила біля роти німецьких солдатів і офіцерів, мінометну батарею, подавила вогонь зенітної батареї, яка перешкоджала діям нашої штурмової авіації. За період всього наступу до ріки Шпреє зарекомендував себе витривалим, ініціативним, безстрашним офіцером. 30 квітня батарея вела вогонь по рейхстагу. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 5 травня 1945 року, медалями: «За оборону Кавказу» — 30 червня 1945 року, «За звільнення Варшави» — 10 квітня 1946 року, «За взяття Берліну» — 1 січня 1946 року. Після демобілізації проживав в місті Бендери Молдавської РСР. Помер в 1980 році.

Комарніцкий Василь Миколайович

КОМАРНІЦЬКИЙ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ — 1901 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Під час боїв отримав важке поранення, в результаті чого було ампутовано ногу. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня. Помер в 1975 році.

 

 

 

КОМАРНІЦЬКИЙ ЄРМОЛАЙ МИКОЛАЙОВИЧ — 1903 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 123-го армійського артилерійського полку 19-ї артилерійської важкої Віденської ордена Кутузова дивізії прориву Резерву Головнокомандуючого.

Комарніцкий Кирило Миколайович

КОМАРНІЦЬКИЙ КИРИЛО МИКОЛАЙОВИЧ — 1 січня 1911 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер 24 липня 1980 року.

 

 

 

 

Комарніцкий Олексій Миколайович

КОМАРНІЦЬКИЙ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ — 1913 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 210-го армійського запасного стрілецького полку — з березня по квітень 1944 року. Кулеметник 2-ї кулеметної роти 201-го стрілецького полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, в бою під час наступу на село Пуцунтей Оргеївського району Кишинівської області 19 серпня 1944 року перебуваючи в розрахунку вогнем з кулемета подавив два кулемети противника, знищивши кулеметні обслуги, чим було забезпечено вільне просування стрілецьких підрозділів при прориві ворожої оборони. У цьому бою при відбитті дев’яти контратак ворога вогнем з кулемета знищив вісім румунських солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 28 серпня 1944 року. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Військовий квиток — Е № 490635. Помер 5 квітня 1985 року.

Конончук Андрій Порфирович

КОНОНЧУК АНДРІЙ ПОРФИРОВИЧ — 27 вересня 1894 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець, приймав участь в бойових діях на території Угорщини, де отримав важке поранення правої руки (потрощено кістку), яка через зараження крові підлягала ампутації, але завдяки професійним діям руку було врятовано. Помер 26 вересня 1983 року.

 

КОНОНЧУК АПАТІЙ ПЕТРОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 26 червня 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/013 від 13 січня загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної Армії по Гайворонському РВК). Дружина — Конончук Ніна Митрофанівна. Донька — Конончук Анастасія Апатіївна.

КОНОНЧУК ОНИКІЙ ПЕТРОВИЧ — 1899 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1973 році.

КОНОНЧУК СЕРАФИМ ЮХИМОВИЧ — 1903 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 814-го Червонопрапорного стрілецького полку 236-ї стрілецької Дніпропетровської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 34-го стрілецького корпусу 46-ї армії 3-го Українського фронту. Снайпер 360-го стрілецького полку 74-ї стрілецької Київсько-Дунайської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 75-го стрілецького корпусу 57-ї армії 3-го Українського фронту. Помер в 1971 році.

КОСТЮК ІВАН СЕМЕНОВИЧ — 1907 року народження. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, мінометник мінометної роти 7-го окремого гвардійського мотоциклетного Львівського орденів Кутузова, Богдана Хмельницького, Олександра Невського і Суворова ІІІ ступеня полку 4-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, в районі Левендорф під час прочісування лісу вогнем з карабіна знищив трьох солдатів противника і двох взяв в полон. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 13 травня 1945 року. Після війни проживав в селі Чемерпіль і працював учителем.

КОХАНЕВИЧ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ — 1 січня 1914 року народження, село Березівка. Призваний Савранським РВК Одеської області в 1941 році. Сержант, помічник командира взводу 28-ї кавалерійської дивізії 7-го кавалерійського корпусу, загинув в бою 6 вересня 1941 року, похований в селі Яризовка Царичанського району Дніпропетровської області (іменний список № 00135 від 26 жовтня 1941 року втрат молодшого командного і рядового складу за період боїв з 15 вересня по 1 жовтня 1941 року). В 1975 році його ім’я внесено на стелу меморіального комплексу полеглих та зниклих безвісти савранчан.

КОХАНЕВИЧ ОМЕЛЯН ЙОСИПОВИЧ — 1900 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець, зник безвісти в квітні 1944 року (іменний список № 2/013 від 13 січня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядовий і сержантський склад Червоної Армії по Гайворонському РВК). Дружина — Коханевич Степанида Савівна. Діти — Коханевич Тетяна Омелянівна, Коханевич Валентина Омелянівна.

Коханевич Петро Григорович

КОХАНЕВИЧ ПЕТРО ГРИГОРОВИЧ — 15 червня 1918 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 15 вересня 1938 року. Військову присягу прийняв в 210-му запасному стрілецькому полку. Рядовий, боєць протитанкового винищувального батальйону, всю війну пройшов пішки з протитанковою бронебійною рушницею (довжина 2108 міліметра, вага 22 кілограми). З березня місяця 1944 року — 41-й стрілецький полк 84-ї стрілецької дивізії. З лютого 1945 року проходив службу в 131-му запасному стрілецькому полку — відділ № 1720. Демобілізований 15 липня 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — НУ № 4659478. Помер в 1998 році.

КОХАНЕВИЧ СЕМЕН ГРИГОРОВИЧ — 1916 року народження. Народився в селі Березівка. Призваний Савранським РВК в 1944 році. Старшина, командир зенітно-кулеметного розрахунку окремої зенітно-кулеметної роти 9-ї гвардійської Полтавської Червонопрапорної ордена Суворова ІІ ступеня повітряно-десантної дивізії 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. 8 серпня 1944 року між 8–10 годинами ранку противник великими групами танків і самохідних гармат з десантами автоматників в районі Гурки-Коти Мелецького району пішов в контрнаступ відкривши сильний артилерійський та кулеметно-мінометний вогонь. Відділення Коханевича під сильним обстрілом швидко зайняло вогневу позицію для кулемета, окопавши його і своєчасно відкривши вогонь по десанту ворога, при цьому знищивши шість фашистів і змусивши інших залишити танки та залягти на землю. Коханевич С. Г., помітив німецького радиста з радіостанцією, який знаходився в придорожній канаві і передавав про ситуацію на полі бою своєму командуванню, відкрив вогонь по радисту і знищив його. З танка ворог помітив відважного кулеметника і насуваючись своєю бронею до його позиції вів безперервний вогонь. З розрахунку Коханевича один солдат загинув і одного поранено. Коханевич, не зважаючи на важку ситуацію, стріляв по наступаючих автоматниках ворога, в результаті чого знищив сімох німців. Потім німецький танк з близької дистанції відкрив вогонь по кулемету і кулеметнику. Чергою з ворожого кулемета було розбито кулемет Коханевича, і тільки після цього він маскуючись пробрався в сусідню вогневу позицію, де і залишався до повного відбиття контратаки. Коханевич С. Г. мужній і хоробрий командир відділення. Заслуговує Урядової нагороди ордена Слави ІІІ ступеня. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 28 жовтня 1944 року. 7 лютого 1945 року прикривав вогневі позиції артилерії і бойові порядки дивізії від авіації ворога. Під час нальоту німецької авіації відкрив інтенсивний кулеметний вогонь по одній цілі і в результаті чого було збито літак Месершміт-109. 20 лютого 1945 року в районі міста Дамсдорф своїм вогнем підтримував наступ 28-го стрілецького полку на населений пункт, та вогнем свого кулемета знищив 2 вогневі позиції ворога і 8 фашистів. В боях відважний, сміливий та рішучий. Достойний урядової нагороди — ордена Червона Зірка. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 20 травня 1945 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *