МАЙДАНЮК – МОХОРТ

МАЙДАНЮК ФЕДІР КАЛЕНЬОВИЧ — 1 квітня 1899 року народження, село Осички Савранського району Одеської області. Приймав участь в Громадянській війні на протязі 1918–1919 років. Проживав в селі Чемерполі. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, автоматник 6-ї механізованої бригади 9-го механізованого корпусу 2-го Українського фронту отримав два легких поранення. В період наступу на місто Брно 26 квітня 1945 року тяжко поранений в стегно, після чого була ампутована нога. В важкому стані знаходився на лікуванні в госпіталі № 1929. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 8 червня 1945 року. Помер в 1979 році.

Маляренко Іван Григорович

МАЛЯРЕНКО ІВАН ГРИГОРОВИЧ — 1909 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, командир відділення 1-ї роти 1-го стрілецького батальйону 1337-го стрілецького полку 318 стрілецької дивізії Закавказького фронту (Південно-Західний, Південний фронт), в боях за соціалістичну Батьківщину в районі міста Новоросійськ проявив мужність та відвагу. За час боїв з 20 вересня 1942 року виявив стійкість, хоробрість та дисциплінованість. 22 жовтня 1942 року під час бою вибув з строю кулеметник, якого швидко замінив рядовий Маляренко. В цьому бою він особисто знищив біля сорока фашистських солдатів і офіцерів. Під час оборони Новоросійського цементного заводу полк витримав багаторазові атаки переважаючих сил противника, але позицій не здав, при цьому було знищено біля 2000 ворожих солдатів і офіцерів, багато зброї та техніки. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 28 листопада 1942 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер в 1987 році.

МАШЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР СТАНІСЛАВОВИЧ — 1918 року народження, село Чемерпіль. Призваний Одеським МВК в 1941 році. Червоноармієць, старший шофер 76-ї стрілецької Червонопрапорної імені Ворошилова дивізії 38-ї армії Південно-Західного фронту, зник безвісти (потрапив в полон) 20 жовтня 1941 року під час боїв в селі Високе Валкінського району Харківської області (іменний список № 01196 від 10 травня 1942 року втрат рядового і молодшого командного складу частин дивізії). На протязі восьми років перебував в Караганді. Помер в 1988 році.

Машевський Григорій Станіславович

МАШЕВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ СТАНІСЛАВОВИЧ — 1922 року народження — село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Сержант, командир розрахунку 2-ї мінометної роти 1237-го стрілецького полку 373-ї стрілецької Миргородської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 52-ї армії 1-го Українського фронту, в боях полку по прориву довготривалої оборони противника в районі міста Ясси 20 серпня 1944 року і подальших боїв по знищенню оточеного ворожого угрупування командуючи розрахунком знищив десять німецьких солдатів і вогневу точку. Під час бойових дій поранений в руку. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 1 вересня 1944 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Помер в 1973 році.

МАШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СТАНІСЛАВОВИЧ — 1913 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в квітні 1944 року. Рядовий, сапер 551-го окремого саперного батальйону 253-ї стрілецької Калінковичської Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії 21-го стрілецького корпусу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, 13 січня 1945 року під час прориву оборони німців в районі Ласув з групою саперів під сильним кулеметно-мінометним вогнем противника, в безпосередній близькості від траншей ворога, не дивлячись на небезпеку, особисто зробив одинадцять проходів в мінних полях, знешкодивши 136 протипіхотних мін фашистів. Сміливість і відвага Машевського забезпечили виконання поставленого завдання батальйоном по підготовці до прориву укріпленої смуги оборони противника. 16 січня 1945 року рухаючись в бойових порядках піхоти проробляв прохід і був важко поранений. Стікаючи кров’ю та пересилюючи біль під розривами снарядів продовжував знешкоджувати німецькі міни, чим сприяв просуванню піхоти вперед. Завдяки його мужності був забезпечений успіх переслідування відступаючого противника. Номер гармати 327-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 253-ї стрілецької дивізії. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 22 січня 1945 року, орденом Слави ІІІ ступеня — 27 травня 1945 року. Військовий квиток — Е № 299601. Після війни проживав в селищі Завалля.

МАШЕВСЬКИЙ ПЕТРО СТАНІСЛАВОВИЧ – 1925 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Сержант, телефоніст 2-ї мінометної роти 1237-го стрілецького полку 373-ї стрілецької Миргородської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 52-ї армії 1-го Українського фронту, 12 січня 1945 року, під час прориву оборони противника на Сандомирському плацдармі ремонтував пориви телефонного зв’язку під ворожим обстрілом. 24 січня 1945 року при форсуванні ріки Одер не дивлячись на безперервний вогонь забезпечував зв’язок з командним пунктом і особисто знищив німецького солдата. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 13 лютого 1945 року.

МЕЛЬНИК АРСЕНІЙ КИРИЛОВИЧ — 1900 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1973 році.

МЕЛЬНИК ВАСИЛЬ КИРИЛОВИЧ — 1901 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий 901-го стрілецького полку 245-ї стрілецької Валгінсько-Режицької Червонопрапорної дивізії 119 стрілецького корпусу 1-ї ударної армії 3-го Прибалтійського фронту з березня 1944 року по травень 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер в 1987 році.

Мельник Дмитро Феофанович

МЕЛЬНИК ДМИТРО ФЕОФАНОВИЧ — 1910 року народження, село Могильне. Призваний Гайворонським РВК в 1937 році. Курсант Ізяславської (нині Хмельницька область) військової школи при кавалерійському полку, яку закінчив з відзнакою. Учасник оборони міста Ленінград з перших днів. Поранений 25 серпня 1941 року, 27 січня 1944 року, 5 лютого 1944 року. Всі поранення були тяжкими — в голову, груди, руку, ногу. Член ВКП(б) з 1940 року. Старший лейтенант, заступник командира винищувальної протитанкової артилерійської батареї 255-го стрілецького полку 123-ї ордена Леніна стрілецької дивізії 67-ї армії Ленінградського фронту, 12 січня 1943 року під вогнем артилерії противника і його авіації переправився на лівий берег річки Нева та прямим наведенням знищив вогневі точки німців. З 17 січня 1943 року його артилерійські розрахунки знищили декілька протитанкових гармат противника і мінометні розрахунки. 21 січня в боях за залізницю в районі діброви Пальма особисто стріляючи з гармати знищував живу силу та вогневі точки противника. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 31 січня 1943 року, медаллю «За оборону Ленінграда» — 1943 рік. Командир вогневої групи, в боях за населений пункт Воскресенська 27 січня 1944 року проявив себе чудовим та вольовим командиром, хорошим організатором і майстром артилерійської справи. Досконало володіє методами сучасного артилерійського наступу, наступаючи безпосередньо з піхотою блискуче провів ряд військових операцій. Діючи несподівано та блискавично приголомшив ворога напором і впевненістю, при цьому підбив два танки, знищив протитанкову гармату і два станкових кулемети. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 11 лютого 1944 року. Капітан, начальник артилерії 272-го стрілецького полку 123-ї стрілецької Лужської ордена Леніна дивізії 124- го стрілецького корпусу 42-ї армії 2-го Прибалтійського фронту, 20 грудня 1944 року під час виконання завдання по розвідці безпосередньо знаходився в бойових порядках та вміло організовував вогонь артилерійських підрозділів. Масивним та прицільним вогнем були знищені вогневі точки противника в районі дії розвідувальної групи, завдяки чому розвідники без втрат увірвалися в траншеї противника, знищили біля сорока гітлерівців та захопили полоненого. При виконанні цієї операції вогнем артилерії знищено три станкових і п’ять ручних кулеметів противника та біля двадцяти гітлерівців. З 23 грудня 1944 року в період боїв по прориву сильно укріпленої оборони ворога капітан Мельник систематично перебував на передовій і особисто керував вогнем, а також своїми рішучими діями надавав практичну допомогу командирам піхотних підрозділів у виконанні бойового завдання. Неодноразово піднімав бійців в атаку і приймав участь в відбитті запеклих контратак противника. Завдяки добре організованому вогню артилерії знищено багато вогневих точок противника та стрілкові підрозділи оволоділи траншеями ворога. 26 і 27 грудня 1944 року в бою за висоту 127,5 завдяки його вмілій організації знищено біля двадцяти вогневих точок противника і висоту було взято. 27 грудня відбиваючи три шалені контратаки гітлерівців артилерійсько-мінометним вогнем полку під його керівництвом розсіяно і частково знищено біля батальйону піхоти ворога. Представлений до ордена Червоного Прапора, але нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 18 лютого 1945 року. Приймав участь в оволодінні містом Берлін і розписався на рейхстазі від імені всіх солдатів села Могильне. Останнє військове звання — майор, заступник командира полку з артилерії. Після війни працював головою колгоспу імені Жданова (село Ташлик) до 1959 року. Помер в 1982 році, похований в місті Ізяслав.

Мельник Степан Кирилович

МЕЛЬНИК СТЕПАН КИРИЛОВИЧ — 1913 року народження, село Березівка. Призваний Тираспольським РВК Молдавської РСР в 1941 році. Рядовий, агітатор 130-го армійського запасного стрілецького полку 9-ї армії Північно-Кавказького фронту, перебуваючи в полку з липня 1941 року провів багато бесід, доповідей, лекцій з бійцями. Молодший лейтенант, за 1943 рік охопив декілька десятків тисяч людей. Увесь час укріплював бойову міць частини. В подальшому служив політ-керівником роти, начальником клубу полку, інструктором політвідділу дивізії в запасних та навчальних частинах. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 5 квітня 1943 року. Демобілізований 25 грудня 1945 року. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року, орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. В книзі В. Г. Дерезовського «Родина Гасюків» на сторінці 66 сказано: «….Брав участь у боях за Крим, був поранений. Після лікування направлений до складу окремої дев’ятої армії. Громив ворога, який рвався до економічно важливого району на Кавказі. Підрозділ лейтенанта Мельника у складі 62-ї гвардійської армії брав участь в обороні Сталінграда. Далі — важкі бої на Україні, звільняв народи Західної Європи від фашистських загарбників. Під час форсування річки Одер проявив мужність та героїзм.…». Помер в 1994 році.

МЕЛЬНИК ФЕДІР КИРИЛОВИЧ — 1908 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, місце служби і посада невідомі. Помер в 1984 році.

Миколаївський Василь Якович

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ — 11 квітня 1921 року народження, село Ташлик. Вивезений на примусові роботи. Після звільнення радянськими військами призваний Польовим військовим комісаріатом 15 квітня 1945 року. Демобілізований 15 травня 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — НУ № 1873485. Помер в 1995 році.

 

Миколаївський Володимир Флорович

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ФЛОРОВИЧ — 1921 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК 25 квітня 1941 року. Червоноармієць, танкіст танкової частини, яка дислокувалася на західному кордоні. Через знищення складу паливно-мастильних матеріалів і боєприпасів ворожими диверсантами в перші години війни танки виявилися небоєздатними і особовий склад підрозділу потрапив в полон. Миколаївський В. Ф. перебував в концтаборі Бухенвальд, де працював в каменоломні. Знесиленого направили на роботу до німецького бауера. Звільнений радянськими військами в 1945 році. Рядовий, їздовий Мінського військово-будівельного управління з травня 1945 року (місто Молодечно) працював на відбудові зруйнованих об’єктів та будівель. Демобілізований в травні 1947 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року, орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року. Помер в 2003 році.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ФЛОР КОСТЯНТИНОВИЧ — 1891 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Демобілізований в 1945 році. Помер в 1975 році.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЮХИМ КОСТЯНТИНОВИЧ — 1896 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, телефоніст роти зв’язку 105-го гвардійського стрілецького Сегедського орденів Суворова і Олександра Невського полку 34-ї гвардійської стрілецької Єнакіївської Червонопрапорної дивізії 31-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, в бою з німецькими загарбниками при форсуванні Дунайського каналу в місті Відень 11 квітня 1945 року під сильним кулеметним і снайперським вогнем противника переправив на західний берег каналу п’ять кілометрів кабелю, тим самим забезпечив своєчасне наведення дротяного зв’язку командира полку з командирами батальйонів, чим допоміг командуванню в управлінні боєм підрозділами і при цьому усунув сім поривів лінії. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 травня 1945 року. Помер в 1949 році.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ЮХИМ ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1905 року народження, село Ташлик. Бригадир рільничої бригади колгоспу імені Петровського, був делегатом Першого Всесоюзного з’їзду колгоспників-ударників. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, понтонер 54-го окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону Північно-Кавказького фронту, загинув 27 жовтня 1943 року під час виконання бойового завдання, похований на цивільному кладовищі біля входу по дорозі направо за двісті метрів. Перепохований в братській могилі міста Темрюк по вулиці Бувіна (іменний список № 04/0322 від 10 листопада 1943 року персональних втрат сержантського і рядового складу частин і закладів управління фронту). Дружина — Миколаївська Віра Антонівна. Донька — Миколаївська Лариса Юхимівна.

МИХАЙЛОВСЬКИЙ ІВАН МАРКОВИЧ — 1903 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, зник безвісти 27 вересня 1941 року під час боїв в Красноградському районі Харківської області (повідомлення № 43/171 від 2 травня 1942 року). Дружина — Михайловська Євдокія Кирилівна. Діти — Михайловський Андрій Іванович, Михайловський Віктор Іванович, Михайловська Марія Іванівна. Мати — Михайловська Євдокія Станіславівна.

Михайловський Йосип Маркович

МИХАЙЛОВСЬКИЙ ЙОСИП МАРКОВИЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Приймав участь в бойових дій під час радянсько-фінляндської війни 1939–1940 років, де був поранений. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець, зник безвісти в серпні 1944 року (іменний список № 2/050 від 10 лютого 1947 року зниклих безвісти рядовий і сержантський склад Червоної Армії по Гайворонському району). Дружина — Михайловська Єфросинія Денисівна. Діти — Михайловська Аліна Йосипівна, Михайловська Любов Йосипівна. Мати — Михайловська Євдокія Степанівна.

МИХАЙЛОВСЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ — 1901 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, зник безвісти (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 541).

МИХАЙЛОВСЬКИЙ МИКОЛА ОМЕЛЯНОВИЧ — 1920 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

МИХАЙЛОВСЬКИЙ ПЕТРО ОМЕЛЯНОВИЧ — 1923 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Лейтенант, командир батареї 45-мм гармат 165-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 394-ї стрілецької Червонопрапорної Криворожської дивізії 26-го стрілецького корпусу 4-ї армії 3-го Українського фронту, загинув під час проведення рекогносцування місцевості в районі села Берека Тарановського району Харківської області 10 вересня 1943 року, похований в селі Велика Гомольша (Зміївський район Харківської області) (іменний список № 4/01209 від 21 вересня 1943 року втрат офіцерського складу частин дивізії). Батьки — Михайловський Омелян Сидорович, Михайловська Мотрона Феофілактівна.

МИХАЙЛОВСЬКИЙ ПИЛИП МАРКОВИЧ — 1898 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, потрапив в полон 26 травня 1942 року під час боїв за звільнення міста Харків, перебував у концентраційному таборі для військовополонених Калафат № 6 (табірний номер 10624). Загинув 20 жовтня 1942 року, похований в Фокшани-Путна (Румунія). Дружина — Михайловська Анастасія Іванівна. Донька — Михайловська Людмила Пилипівна.

МИХАЙЛОВСЬКИЙ ПИЛИП ОМЕЛЯНОВИЧ — 1926 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 2-го гвардійського повітряно-десантного стрілецького Плоєштинського полку 3-ї гвардійської повітряно-десантної стрілецької Уманської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 35-го гвардійського стрілецького корпусу 27-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, загинув в бою 20 грудня 1944 року на висоті 378, похований в населеному пункті Егер (Угорщина) (донесення — опис списків № 071 від 9 січня 1945 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Батьки — Михайловський Омелян Сидорович, Михайловська Мотрона Феофілівна.

МОДЕЛЬСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ — 2 грудня 1902 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Після війни проживав в селі Березівка і працював учителем. Помер в 1980 році.

МОДЕЛЬСЬКИЙ ТИМОФІЙ ІВАНОВИЧ — 1909 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

МОДЕЛЬСЬКИЙ ХОМА ІВАНОВИЧ — 1918 (1903) року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Рядовий 283-го стрілецького полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. Помер від наскрізного кульового поранення в живіт в евакогоспіталі № 2464 26 серпня 1945 року, похований в місті Тбілісі відповідно до Книги обліку померлих за 1945 рік ЕГ № 2464. Донькі — Модельська Вікторія Хомівна, Модельська Марія Хомівна.

МОХОРТ ІВАН СЕМЕНОВИЧ — 1914 року народження, село Березівка. Освіта вища. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, зник безвісти (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 541). В документах за 1948 рік — живий.

Мохорт Мартин Семенович

МОХОРТ МАРТИН СЕМЕНОВИЧ — 1908 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в квітні 1944 року. Гвардії рядовий, телефоніст 3-ї мінометної роти 3-го стрілецького батальйону 182-го гвардійського стрілецького Ясського ордена Кутузова полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, за час наступальних боїв полку з моменту форсування ріки Дунай він декілька раз проявивши мужність і відвагу під вогнем противника ремонтував пориви лінії зв’язку, тим самим давав можливість своїй роті вести безперервний вогонь по ворогу. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 12 лютого 1945 року. Помер в 1975 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *