ПЕРЕВОЗНЮК – ПИСАРЕВСЬКИЙ

Перевознюк Григорій Микитович

ПЕРЕВОЗНЮК ГРИГОРІЙ МИКИТОВИЧ — 1926 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК у березні 1944 року. Рядовий, бронебійник 713- го стрілецького Берлінського ордена Кутузова ІІ ступеня полку 171-ї стрілецької Ідрицько-Берлінської Червонопрапорної ордена Кутузова ІІ ступеня дивізії 79-го стрілецького Берлінського корпусу 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, проявив мужність і героїзм під час боїв у Вісло-Одерської наступальної операції. У передмісті Берліну з протитанкової рушниці підбив три ворожих танки. Отримав важке осколкове поранення в голову, в результаті чого військовими медиками було проведено трепанацію черепа. Нагороджений медаллю «За взяття Берліну» Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІІ групи відповідно до свідоцтва про звільнення від військової служби БА № 076071. Помер в 1979 році.

ПЕРЕТЯТКО ПИЛИП ЯКИМОВИЧ — 1920 року народження, село Сабатинівка Грушківського району. Призваний Грушківським РВК в 1941 році. Червоноармієць, зв’язківець, потрапив в полон 1 серпня 1941 року під час боїв в місті Львів. Після звільнення з полону на території Австрії направлений на збірно-пересильний пункт 4-ї гвардійської армії (іменний список № 0545 від 20 липня 1945 року на колишніх військовослужбовців Червоної Армії звільнених з полону противника). Після війни проживав в селі Чемерпіль. Помер в 1965 році.

ПЕРСІЯНОВ ДАНИЛО АНДРІЙОВИЧ — 1917 року народження, село Щегловка Ніконовської сільської ради Полтавського району Омської області. Призваний Полтавським РВК Омської області. Молодший сержант, командир відділення 381- го стрілецького полку 109-ї стрілецької дивізії 109- го стрілецького корпусу 42-ї армії Ленінградського фронту, приймав участь в обороні міста Ленінград, під час бойових дій в районі Пулково, станції Лігово, Урицькому напрямі. Командир протитанкової рушниці 140-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 4-ї стрілецької Бежицької дивізії (польова пошта 29049) 25-го стрілецького корпусу 48-ї армії 1-го Білоруського фронту, помер від ран 22 квітня 1944 року в хірургічному польовому пересувному госпіталі № 745 відповідно до повідомлення № 097 від 17 травня 1944 року, похований в могилі № 3 на кладовищі села Краснеюки за півтора кілометри від дороги на Сланці Нарвського району Естонської РСР. Нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» — 21 жовтня 1943 року. Дружина — Тростянецька Олена Степанівна. Донька — Персіянова Лідія Данилівна.

Петраков Іван Михайлович

ПЕТРАКОВ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ — 2 травня 1920 року народження, село Петрове Ряжського району Рязанської області. Призваний Ухтинським РВК міста Москва в 1940 році. Член ВКП(б) з 1943 року. В 1941 році в званні сержанта 186-го зенітно-артилерійського полку ППО приймав участь в бойових діях в місті Житомир. Обороняв Тернопіль, Вороніж, воював на Курській дузі, під Києвом, Вінницею, Львовом. Прикривав від нападу ворожої авіації залізничні станції, водні об’єкти. У нагородному листі сказано, що «…сержант, командир відділення 1423-го зенітно-артилерійського полку ППО Південно-Західного фронту, за короткий термін зумів підготувати особовий склад відділення до бойової роботи з оцінкою «відмінно». Прибористи, де командиром сержант Петраков, досконало оволоділи своїм агрегатом, не було жодного випадку не виявлення цілі. Під час відбиття нападу авіації тримає себе мужньо та стійко, показує приклад своїм підлеглим». Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 18 листопада 1944 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня — 14 жовтня 1999 року. Військовий квиток — НУ № 1870590. Після війни проживав та працював в селі Чемерпіль. Помер 21 жовтня 2010 року, похований в селі Червоне.

ПЕТРЕНКО ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ — 1906 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 210-го армійського запасного стрілецького полку з червня 1944 по березень 1945 року. Військовий квиток — Е № 295813. Помер 18 березня 1983 року.

ПЕТРЕНКО ГРИГОРІЙ КІНДРАТОВИЧ — 1924 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, місце служби та посада невідомі. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

Петренко Євген Іванович

ПЕТРЕНКО ЄВГЕН ІВАНОВИЧ — 1922 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 10 квітня 1944 року. Молодший сержант, навідник мінометного розрахунку 3-ї мінометної роти 382-го стрілецького ордена Кутузова полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту (з 10 травня по 20 листопада 1944 року воював на 2-му Українському фронті), в бою 25 грудня 1944 року біля села Муха при відбитті контратаки противника своїм прицільним вогнем знищив одну кулеметну точку противника. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 30 грудня 1944 року. Помер в 1968 році.

ПЕТРЕНКО ІВАН ДАВИДОВИЧ — 1895 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, їздовий штабної батареї командуючого артилерією 78-го стрілецького Сілезького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, за час перебування в штабній батареї, не дивлячись на свій зрілий вік, всі доручені завдання виконував вчасно. Неодноразово під сильним артилерійським вогнем противника підвозив засоби зв’язку на спостережний пункт командуючого для організації зв’язку з передовими спостережними пунктами. За пройдений бойовий шлях проявив мужність і відвагу та багато праці вклав в побудову спостережних пунктів. Під час будівництва спостережного пункту на плацдармі біля ріки Вісла противник часто здійснював вогневі нальоти в район нашого спостережного пункту, але він спокійно підвозив лісоматеріали і за дві ночі будівництво було завершено. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 16 травня 1945 року. Помер в 1960 році.

ПЕТРЕНКО ІВАН КІНДРАТОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червонофлотець, комендор окремого стрілецького батальйону морської піхоти капітана Дворака Кронштадтської Військово-Морської бази Червонопрапорного Балтійського флоту загинув в період з 20 по 28 вересня 1941 року (циркуляр № 0029 від 27 лютого 1942 року про виключення з списків особового складу рядового і молодшого командного складу флоту). Батько — Петренко Кіндрат Лукович.

ПЕТРЕНКО РОМАН ІВАНОВИЧ — 1904 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 22 березня 1944 року. Рядовий, стрілець 2-го стрілецького полку 50-ї стрілецької Запорізько-Кіровоградської Червонопрапорної дивізії 48-го стрілецького корпусу 52-ї армії 3-го Українського фронту, приймав участь в бойових діях на плацдармі на річці Прут північніше міста Ясси, обороні ключового пункту Олларілор, загинув в бою 22 серпня 1944 року, похований на кладовищі в селі Пенул Ясського повіту (Румунія) (опис списків втрат сержантського і рядового складу № 00587 від 2 вересня 1944 року). Дружина — Петренко Марина Олексіївна. Син — Петренко Федір Романович.

ПІДДУБНЯК ЙОСИП ЮХИМОВИЧ — 1906 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

ПІНЬКОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ — 1918 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 54 і публікації в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року).

Піньковський Андрій Степанович

ПІНЬКОВСЬКИЙ АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ — 13 грудня 1902 року народження, село Березівка. Проживав в селі Камінний Брід. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 977-го стрілецького полку 270- ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 5 жовтня 1941 року на території Харківської області (іменний список № 0313 від 11 березня 1942 року втрат рядового і молодшого командного складу дивізії). Старший сержант 94-го ОПАБ 16-го Укріпленого району, приймав активну участь в бойових діях під час блокади Ленінграду, за що нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» — 22 липня 1943 року. Старший сержант 538-го стрілецького полку 120- ї стрілецької Червонопрапорної Гатчинської дивізії 117-го гвардійського стрілецького корпусу 8-ї армії Ленінградського фронту, член ВКП(б), загинув 8 червня 1944 року, похований за 150 метрів на південний схід від села Муресо Нарвського району (Естонія, Віруський повіт) в кварталі № 7951 (опис списків втрат рядового і сержантського складу дивізії № 0522 від 27 липня 1944 року і повідомлення № 671 від 12 червня 1944 року). Дружина — Піньковська Єфросинія Павлівна. Діти — Піньковський Іван Андрійович, Піньковський Геннадій Андрійович.

ПІНЬКОВСЬКИЙ СТЕПАН СТЕПАНОВИЧ — 1909 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1971 році.

Піскорський Григорій Ілліч

ПІСКОРСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІЛЛІЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, перший номер зенітного кулемета окремої зенітної роти 80-ї стрілецької Уманської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, на правому березі річки Дунай приймав участь в відбитті нападу ворожої авіації кулеметом ДШК, який був прикріплений на кузові автомобіля. Під час нальоту літаків противника поранений 8 грудня 1944 року в руку і стегно. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 16 грудня 1944 року. Помер від ран в 219-му ХППГ 31 грудня 1944 року, похований в могилі № 1 на братському кладовищі на північній околиці міста Сексард (Угорщина) (іменний список № 018 від 8 січня 1945 року втрат офіцерського, сержантського і рядового складу фронту). Батьки — Піскорський Ілля Казимирович, Піскорська Юзефа Антонівна.

ПІСКОРСЬКИЙ ІВАН СТАНІСЛАВОВИЧ — 1919 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

ПІСКОРСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ — 1915 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Старший сержант, помічник командира взводу потрапив в полон, звільнений в серпні 1944 року та направлений в розпорядження управління тилу 4-ї армії 2-го Українського фронту на пересильний пункт Народного Комісаріату оборони № 46, воював в штрафній роті (іменний список колишніх військовослужбовців Червоної Армії № 01408 від 3 вересня 1944 року). Гвардії сержант, командир відділення 29-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного полку 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії, підняв своїх бійців в атаку, загинув в бою 25 грудня 1944 року, похований за 2 км на південно-східному напрямку від міста Замоль (Угорщина, варм. Фейер) (іменний список № 047 від 17 січня 1945 року втрат сержантського і рядового складу частин дивізії). Дружина — Піскорська Надія Антонівна. Діти — Піскорська Майя Петрівна, Піскорська Галина Петрівна.

Піскорський Софрон Пилипович

ПІСКОРСЬКИЙ СОФРОН ПИЛИПОВИЧ — 1 жовтня 1918 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК 15 січня 1939 року. Член ВКП(б). Старший сержант, старшина роти 209-го гірсько-стрілецького полку 96-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту з січня 1939 року по липень 1941 року. Отримав важке поранення в праву ногу під час відступу військової частини з району міста Чернівці. Гвардії старший сержант, старшина роти 875-го гвардійського стрілецького полку 2-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії, вважався зниклим безвісти 29 жовтня 1942 року під час боїв біля села Кашгатау Черекського району Кабардино-Балкарської АРСР (іменний список № 0185 від 11 грудня 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу 2-ї гвардійської стрілецької дивізії за період з 26 жовтня по 9 грудня 1942 року). Проходив подальшу військову службу командиром танка в 136-му танковому корпусі до 15 травня 1944 року, після важкого поранення в голову та праву руку довгий час перебував на лікуванні в госпіталі міста Кисловодську. Інвалід бойових дій Вітчизняної війни ІІ групи. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — НУ № 465976. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Помер в 1997 році.

ПІСКОРСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ІВАНОВИЧ — 1898 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК 29 березня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 1-го гвардійського повітряно-десантного стрілецького полку 5-ї гвардійської повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, приймав участь в бойових діях на плацдармі на ріці Прут північніше міста Ясси, обороні ключового пункту Олларілор, загинув в бою 30 серпня 1944 року, похований на північній околиці села Гирлешти (Румунія) (іменний список № 01406 від 28 вересня 1944 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Дружина — Піскорська Ганна Іванівна. Діти — Піскорський Іван Станіславович, Піскорська Броніслава Станіславівна.

ПИСАРЕВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1926 (1925) року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 2-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного Плоєштинського полку 3-ї гвардійської повітряно-десантної Уманської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 35-го гвардійського стрілецького корпусу 27-ї армії 2-го Українського фронту, приймав участь в Яссо-Кишинівській операції, взятті міста Плоєшти, Дебреценській та Будапештській наступальних операціях, загинув в бою 18 грудня 1944 року, похований на висоті 429 за 1 кілометр на південний схід від станції Сервашке (Угорщина, варм. Хевеш) (іменний список № 0954 від 30 грудня 1944 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Мати — Писаревська Варвара Миколаївна.

ПИСАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ — 1897 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/0166 від 15 травня 1948 року загиблих і зниклих безвісти рядовий і сержантський склад по Гайворонському району). Дружина — Писаревська Варвара Миколаївна. Діти — Писаревський Григорій Олексійович, Писаревська Марія Олексіївна.

ПИСАРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МЕФОДІЙОВИЧ — 1905 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець, зник безвісти (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 543 і публікації в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *