РАЧИНСЬКИЙ – РУДЬ

РАЧИНСЬКИЙ АДОЛЬФ СТАНІСЛАВОВИЧ — 1919 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК. Рядовий, стрілець 932-го стрілецького полку 252- ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії 78-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії ІІ Українського фронту з квітня по серпень 1944 року. Стрілець 342-ї армійської окремої штрафної роти 4-ї гвардійської армії, поранений 22 серпня 1944 року (списки поранених за період з 22 по 31 серпня 1944 року №01443 від 2 жовтня 1944 року). Війну закінчив в званні молодший сержант. До і після війни проживав в селищі Салькове. Дружина —Тамара Леонідівна.

РАЧИНСЬКИЙ АДОЛЬФ СТАНІСЛАВОВИЧ — 1923 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 932-го стрілецького полку 252-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії 78- го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту з квітня по серпень місяць 1944 року. Стрілець 342-ї армійської окремої штрафної роти 4-ї гвардійської армії, поранений 22 серпня 1944 року (список поранених за період з 22 по 31 серпня 1944 року № 01443 від 2 жовтня 1944 року). Гвардії сержант, помічник командира 2-го взводу 3-ї роти 1-го стрілецького батальйону 29-го гвардійського повітряно-десантного стрілецького полку 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Черкаської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, першим увірвався на одну з вулиць села Мозіткімаро, знищив розрахунок ручного кулемета, очистивши вулицю від противника, чим дав можливість просуватися своїй роті. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 13 грудня 1944 року.

Рачинський Гнат Станіславович

РАЧИНСЬКИЙ ГНАТ СТАНІСЛАВОВИЧ — 1911 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1954 році.

 

 

 

РАЧИНСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ —1916 року народження. Призваний Гайворонським РВК. Рядовий, зник безвісти в серпні 1944 року (публікація в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року).

Рачинський Едуард Петрович

РАЧИНСЬКИЙ ЕДУАРД ПЕТРОВИЧ — 1921 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військовий медик, приймав участь в обороні Бреста. Потрапивши в оточення повернувся додому, а потім на місце попередньої роботи в медичний пункт села Сирово Врадіївського району Миколаївської області. З грудня 1941 року член підпільної організації «Партизанська іскра». Розстріляний окупантами 9 січня 1944 року. Похований в селі Кримка Первомайського району Миколаївської області. Батьки — Рачинський Петро Іванович, Рачинська Антоніна Олексіївна.

Рачинський Іван Станіславович

РАЧИНСЬКИЙ ІВАН СТАНІСЛАВОВИЧ — 1919 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 20 серпня 1939 року. Червоноармієць, кулеметник 342-го стрілецького полку 136-‘ стрілецької дивізії 55-ї армії Ленінградського фронту, відповідно до іменного списку № 0826 від 18 вересня 1942 року втрат особового складу частин 136- ї дивізії вважався загиблим 23 серпня 1942 в районі Усть-Тосна. В документі № 57/н від 1 жовтня 1944 року вказано, що Рачинський І. С. легко поранений кулею в вухо; 22 серпня 1942 року на річці Усть-Тосна Ленінградської області важко поранений осколком міни в ліву ногу; 3 лютого 1943 року поранений осколком протипіхотної міни на річці Нева. Сержант, водій 780-го артилерійського полку 207-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії 79-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії 2-го Прибалтійського фронту, в боях за соціалістичну Батьківщину проявив мужність і відвагу. 15 вересня 1944 року будучи водієм штабного автомобіля двічі спасав машину, в якій знаходились документи, радіостанція і прапор полку. Під час сильного обстрілу отримав контузію, але пам’ятав про те, що знаходиться в його машині, швидко скочив в кабіну і вивів її з зони вогню, але вдруге осколком снаряда було пробито радіатор і пошкоджено карбюратор. Не розгубившись і не дивлячись на обстріл швидко заклеїв милом радіатор, відремонтував карбюратор та вивів машину в відповідне місце, таким чином спас всі документи, радіостанцію, полковий прапор та сам автомобіль. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 1 жовтня 1944 року. Сержант, водій штабної машини 780-го артилерійського полку 207-ї стрілецької Померанської Червонопрапорної дивізії 79-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, під час боїв за оволодіння Берліном з 21 квітня по 2 травня 1945 року неодноразово мужньо виводив машину з секретними документами з-під артилерійського обстрілу. Коли загрожувала небезпека, з автоматом в руках відбивав натиск автоматників противника. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 2 червня 1945 року. Під час жорстоких вуличних боїв проявив себе відважним і сміливим воїном. 28 квітня 1945 року район штабу піддався сильному артилерійському обстрілу і сержант Рачинський вміло маневруючи вивів машину в безпечне місце. В той-же день в одному з будинків по вулиці Альштрассе (Берлін) з групою бійців взяв в полон двох німецьких солдатів, які корегували вогонь ворожої артилерії, а двох солдатів противника, які виявили опір, убив з автомата. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 10 червня 1945 року. Нагороджений медаллю «За взяття Берліну» — 1 січня 1946 року. Помер в 1968 році.

Рачинський Йосип Миколайович

РАЧИНСЬКИЙ ЙОСИП МИКОЛАЙОВИЧ — 1900 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, зник безвісти 7 жовтня 1941 року під час боїв біля міста Красноград Харківської області (іменний список № 0255 від 1 березня 1942 року втрат молодшого командного та рядового складу частин і підрозділів дивізії. Дружина — Рачинська Олена Андріївна. Діти — Рачинський Йосипович, Рачинська Рима Йосипівна.

РАЧИНСЬКИЙ ЙОСИП СТАНІСЛАВОВИЧ — 1916 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії сержант, навідник 76-мм гармати 204-го гвардійського стрілецького ордена Олександра Невського полку 69-ї гвардійської стрілецької Звенигородської Червонопрапорної дивізії 3-го Українського фронту. 6 грудня 1944 року в районі Еньінг (Угорщина ) противник перешкоджав просуванню нашої піхоти кулеметним вогнем з залізничної будки. Рачинський Й. С. точним вогнем своєї гармати знищив кулеметне гніздо противника. В цьому бою ворог здійснив танкову контратаку. Прицільним вогнем артилеристи змусили танки повернути назад, що допомогло атакуючій піхоті виконати бойове завдання. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 18 грудня 1944 року. 31 грудня 1944 року біля населеного пункту Оші (Угорщина) противник переважаючими силами піхоти при підтримці танків провів стрімку контратаку. Викотивши свою гармату на відкриту вогневу позицію Рачинський, відбиваючи контратаку піхоти та танків противника вогнем, знищив кулеметну точку і спостережний пункт на церкві. Активним вогнем гармати відбиваючи контратаку проявив при цьому мужність і відвагу. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 19 січня 1945 року. 16 березня 1945 року в наступальному бою в районі передмістя міста Секешфехервар (Угорщина) викотивши гармату з укриття точним наведенням прицільно стріляв по траншеях противника, притиснувши піхоту до землі, та знищував вогневі точки ворога. В цьому бою знищено німецького коригувальника і кулемет з його розрахунком, в результаті чого наша піхота успішно просувалася вперед і зайняла новий рубіж. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 16 квітня 1945 року. Помер в 1970 році.

РАЧИНСЬКИЙ ЛЕОНІД (ЛЕОНАР) ПАВЛОВИЧ — 1913 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Сержант, мінометник 2-ї ударної армії, потрапив в полон і після звільнення радянськими військами направлений в 173-й запасний стрілецький полк 6-ї армії (іменний список репатрійованих радянських громадян, які прибули на Ковельський СПП 20 жовтня 1945 року. 4 листопада 1945 року), відправлений з Ковельського пересильного пункту ешелоном № 95599 в 25-й наркомбуд міста Сталінграда.

РАЧИНСЬКИЙ МИКОЛА АНТОНОВИЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК у 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/0265 від 20 серпня 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК). Дружина — Рачинська Марія Степанівна. Діти — Рачинська Любов Миколаївна, Рачинська Тамара Миколаївна.

РАЧИНСЬКИЙ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ — 1910 року народження. Рядовий, зник безвісти в червні 1944 року відповідно до публікації в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року.

РАЧИНСЬКИЙ ПИЛИП ВАСИЛЬОВИЧ — 1914 року народження, село Березівка. Призваний Грушківським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/090 від 20 березня 1948 року загиблих і зниклих безвісти по Гайворонському району, Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, 2 том, стор. 544). Сестра — Рачинська Наталя Василівна.

Рачинський Станіслав Францович

РАЧИНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ФРАНЦОВИЧ — 1892 (1893) року народження, село Березівка. Учасник Першої світової та Громадянської воєн. Призваний Гайворонським РВК. Червоноармієць, стрілець, під час бойових дій отримав важке поранення. Інвалід Вітчизняної війни. Помер в 1969 році.

 

 

 

РАЧИНСЬКИЙ ФЕДІР ОЛЕКСАНДРОВИЧ — 1902 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Під час бойових дій отримав важке поранення. Інвалід Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1968 році.

РАЧИНСЬКИЙ ФЕДІР АРХИПОВИЧ — 1910 року народження. Рядовий, зник безвісти в травні 1943 року (публікація в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року).

РАЧИНСЬКИЙ ФРАНКО (ФРАНЦ) ІВАНОВИЧ — 6 лютого 1901 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 218-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 80-ї стрілецької Любанської ордена Суворова дивізії 43-го стрілецького корпусу 59-ї армії І Українського фронту. Помер 1982 році.

РЕБРИНА ФЕДІР ЯКОВИЧ — 1926 року народження, село Березівка. Примусово вивезений на роботу в Німеччину 17 липня 1942 року. Звільнений радянськими військами 4 квітня 1945 року і призваний Польовим військовим комісаріатом 10 квітня 1945 року (іменний список № 0845 від 20 липня 1945 року). Рядовий, стрілець 235-го армійського запасного стрілецького ордена Червоної Зірки полку репатрійованих 223-ї стрілецької Бєлградської Червонопрапорної дивізії 75-го стрілецького корпусу 46-ї армії 2-го Українського фронту.

РЕМЕНЮК ЯКІВ ЛЕОНТІЙОВИЧ — 1905 року народження, село Джулинка Вінницької області. Проживав в селі Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 90-го стрілецького полку 95-ї стрілецької Молдавської дивізії, потрапив в полон 2 вересня 1941 року під час боїв в районі міста Одеса (Платоул). Загинув від ран в концентраційному таборі 2 Фельдіора 19 грудня 1941 року, похований в місті Брашов (Румунія) (іменний список № 073 від 13 січня 1945 року на померлих в румунських таборах військовослужбовців Червоної Армії). Дружина — Ременюк Ганна Пантеліївна. Діти — Ременюк Ніна Яківна, Ременюк Леонід Якович. Мати — Ременюк Марія.

Ремінний Валентин Ятропович

РЕМІННИЙ ВАЛЕНТИН ЯТРОПОВИЧ — 15 травня 1925 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Рядовий 210-го армійського запасного стрілецького полку. Молодший сержант, навідник мінометного розрахунку 3-ї мінометної роти 382-го стрілецького ордена Кутузова полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, в ніч з 28 на 29 грудня 1944 року прицільним вогнем з свого міномета сприяв відбиттю трьох контратак противника та знищив при цьому тринадцять солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 31 грудня 1944 року. Демобілізований 25 листопада 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 1 серпня 1986 року. Військовий квиток — НУ № 1873521. Помер 21 листопада 1999 року.

РЕМІННИЙ ГРИГОРІЙ НАЗАРОВИЧ — 1912 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 14 липня 1941 року. Червоноармієць, стрілець, під час бойових дій потрапив в полон, звільнений з полону 12 жовтня 1944 року та направлений в 150 запасний стрілецький полк 27-ї армії 2-го Українського фронту (іменний список № 75/0518 від 17 жовтня 1944 року офіцерського, сержантського і рядового складу звільнених з полону і прийнятих через збірно-пересильний пункт). Під час бойових дій зник безвісти. Мати — Ремінна Мотрона Яківна.

РЕМІННИЙ ДМИТРО ЯТРОПОВИЧ — 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

РЕМІННИЙ ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ — 1891 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, хімік окремої дегазаційної роти берегової оборони Головної військово-морської бази Чорноморського флоту, загинув під час бомбардування міста Севастополь, похований в бухті Кругла на території ОДР (іменний список № 1-00712 від 10 червня 1946 року втрат особового складу Чорноморського флоту). Дружина — Ремінна Антоніна Гнатівна. Донька — Ремінна Лідія Іванівна.

РЕМІННИЙ ІВАН ТРОХИМОВИЧ – 1915 року народження,село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 7 жовтня 1941 року під час боїв біля міста Красноград Харківської області. Вдруге призваний Гайворонським РВК в квітні 1944 року. Сержант, навідник станкового кулемета 1-ї кулеметної роти 359-го стрілецького Червонопрапорного полку 50-ї стрілецької Запорізько-Кіровоградської Червонопрапорної дивізії 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, приймав участь в десантній операції в тилу ворога в місті Хуші 25 серпня 1944 року, при цьому проявив мужність і відвагу. В ближньому бою вогнем з автомата знищив двадцять п’ять гітлерівців. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 9 вересня 1944 року. Загинув в бою 31 січня 1945 року, похований за 380 метрів на захід від села Коттвець Бреслау (Німеччина) (іменний список № 0571 від 10 березня 1945 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Дружина — Ремінна Єлизавета Іванівна. Діти — Ремінна Галина Іванівна, Ремінна Любов Іванівна.

РЕМІННИЙ ЛЕОНТІЙ ГЕРАСИМОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 року. Червоноармієць, стрілець окремої мотострілецької розвідувальної роти 136-ї ордена Леніна дивізії 18-ї армії Південного фронту, загинув в бою 17 грудня 1941 року, похований в селі Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області (іменний список № 031 від 9 січня 1942 року втрат рядового і командного складу часин дивізії з 11 по 31 грудня 1941 року). Дружина — Ремінна Ніна Романівна. Син — Ремінний Григорій Леонтійович.

Ремінний Максим Назарович

РЕМІННИЙ МАКСИМ НАЗАРОВИЧ — 7 липня 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 3 травня 1944 року. Рядовий, стрілець 928-го стрілецького Дунайського ордена Кутузова полку 252-ї стрілецької Червонопрапорної Харківсько-Братиславської орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 21-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, вважався зниклим безвісти 18 січня 1945 року під час бою на території Угорщини біля міста Секешфехервар (потрапив в полон). Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — Е № 295802. Помер в 1993 році.

Ремінний Микола Васильович

РЕМІННИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ — 1903 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 18- го гвардійського стрілецького повітряно-десантного Червонопрапорного ордена Кутузова полку 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Черкаської ордена Богдана Хмельницького дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. Помер в 1969 році.

 

РЕМІННИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ — 1926 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Артилерист. Військове звання та місце служби невідомі. Після війни проживав в місті Одеса. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 23 грудня 1985 року.

РЕМІННИЙ МИКОЛА ЯТРОПОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

Ремінний Михайло Тимофійович

РЕМІННИЙ МИХАЙЛО ТИМОФІЙОВИЧ — 1918 року народження, село Ташлик. Призваний Савранським РВК в червні 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в червні 1944 року (іменний список № 2/0144 від 1 квітня 1949 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Радянської Армії по Гайворонському району). Мати — Ремінна Мокрина Ананіївна.

 

 

РЕМІННИЙ ТРОХИМ ЯТРОПОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

Ремінний Федір Антипович

РЕМІННИЙ ФЕДІР АНТИПОВИЧ — 1918 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в грудні 1939 року. Старший лейтенант адміністративної служби, начальник рухомого артилерійського складу 100-ї стрілецької Львівської дивізії 106 стрілецького корпусу 60-ї армії Воронежського та 1-го Українського фронтів, всі свої сили і знання приділяє питанню забезпечення безперебійної доставки боєприпасів та озброєння для частин дивізії на всіх етапах бойового життя дивізії, а саме: в жорстоких боях під Воронежем, в зимову компанію 1942–1943 років, літній і осінній наступ 1943 року, а потім зимою і весною 1944 року. Дивізія з часу її вступу в бій відчуває гостру потребу в транспортних засобах, у зв’язку з чим своєчасне і в достатній кількості забезпечення частин боєприпасами вимагає багато праці, волі і розпорядливості, які завжди проявляє при виконанні завдання. Великі зусилля приділяє справі правильного зберігання озброєння і боєприпасів рухомого артилерійського складу дивізії, в результаті чого за весь час боїв втрат на складі не було, не дивлячись на інтенсивний артилерійський обстріл і бомбардування авіації противника. В період особливо важких бойових дій неодноразово доставляв боєприпаси безпосередньо в розташування частин, які вели бій в встановлений командуванням термін та без втрат. Проявляє особисту ініціативу в справі збору на полі бою озброєння, відстріляних гільз і здачі їх на армійські склади. Враховуючи те, що Ремінний Ф. А. являється учасником жорстоких боїв за Вороніж, а потім славного шляху дивізії на захід від Воронежа до Тернополя, — нагороджений орденом Червоної Зірки — 7 червня 1944 року. Помічник начальника артилерійського постачання 100-ї стрілецької Львівської дивізії 23-го Львівського корпусу 60-ї армії по спецтехніці, в боях за оволодіння містами Рибник, Ратибор, Троппау неодноразово супроводжував колони автомашин безпосередньо в діючі частини і не дивлячись на інтенсивний обстріл противника боєприпаси завжди доставляв в вчасно і без втрат, чим безпосередньо сприяв розгрому ворога. За час перебування на фронті завжди віддавав всі свої знання і сили для перемоги. Командир 100-ї стрілецької Львівської дивізії генерал-майор Красавін представив до нагородження орденом Червоної Зірки, але командир 23-го стрілецького Львівського корпусу гвардії генерал-лейтенант Озімін нагородив орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 10 червня 1945 року. Військову службу завершив в званні майора. Помер в 1981 році.

РЕМІННИЙ ЯТРОП ХАРИТОНОВИЧ — 1915 року народження, село Чемерпіль. Учасник радянсько-фінляндської війни, де був поранений. Призваний Гайворонським РВК 28 червня 1944 року. Гвардії єфрейтор, розвідник 61-ї окремої розвідувальної роти 58-ї гвардійської стрілецької Красноградської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. В ніч на 16 лютого 1945 року група розвідників в кількості вісімнадцять чоловік отримала бойове завдання командування — розвідати населені пункти Альтхофнасе і Трешен і здійснювати контроль до підходу наших основних сил. Підійшовши до Альтхофнасе група розвідників зустріла німецьке угрупування в складі сотні озброєних автоматами і кулеметами солдатів. Підпустивши розвідників на відстань 50–60 метрів, противник відкрив вогонь. Не розгубившись, розвідники прийняли бойовий порядок і за сигналом кинулися в атаку на ворога. Ремінному Я. Х., як одному з кращих розвідників роти, було доручено знищити ліву кулеметну точку противника, що заважала просуванню наших розвідників. Не шкодуючи власного життя по-пластунські підповз до ворожого кулемета і декількома гранатами знищив кулемет разом з розрахунком. В цьому бою розвідники вбили більше двадцяти гітлерівців та захопили два кулемети противника. Поставлене завдання було виконано і населені пункти захоплені та утримані. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 22 лютого 1945 року. Помер в 1975 році.

РИБАК ОЛЕКСІЙ ГРИГОРОВИЧ — 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в (1940) 1944 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в грудні 1944 року (іменний список № 2/0106 від 1 квітня 1948 року зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському району). Дружина — Рибак Наталя Мокіївна. Діти — Рибак Лукаш Олексійович, Рибак Валентина Олексіївна.

РИБЧАК ЮХИМ ГРИГОРОВИЧ — 1922 року народження, село Таужна. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Сержант, механік по приборах 7-ї окремої санітарної авіаційної ескадрильї приймав участь в обороні Ленінграду з червня 1941 року по серпень 1942 року. Нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда» — 7 січня 1944 року. В п’ятдесятих роках проживав в селі Чемерпіль і працював бухгалтером в колгоспі імені Щорса. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року.

РУДЬ ФЕДІР ІВАНОВИЧ — 1906 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, зник безвісти 23 жовтня 1941 року (іменний список № 0027 від 20 лютого 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу дивізії). Дружина — Рудь Анелія Степанівна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *