САКОВСЬКИЙ – САМАЙЧУК

САКОВСЬКИЙ АДОЛЬФ ЙОСИПОВИЧ — 1924 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання — капітан. Після закінчення війни служив на офіцерських посадах в місті Владивосток, в Китайській Народній Республіці. Звільнившись в запас переїхав в місто Челябінськ. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. САКОВСЬКИЙ АДОЛЬФ МАРЯНОВИЧ — 1920 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1939 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. САКОВСЬКИЙ АДОЛЬФ ПЕТРОВИЧ — 1923 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії сержант, командир відділення зенітно-кулемет ного взводу 232-го гвардійського стрілецького Віденського орденів Кутузова і Олександра Невського полку 80-ї гвардійської стрілецької Уманської ордена Суворова дивізії 20- го гвардійського корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, в наступальних боях на території Угорщини проявив мужність і відвагу. Під сильним бомбардуванням противника вміло прикривав бойові порядки нашої артилерії. Нагороджений медалями «За відвагу» — 6 листопада 1945 року, «За бойові заслуги». До 1955 року служив в Радянській армії в місті Самарканд і вийшов в запас в званні майора. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Проживає в місті Боярка Київської області. Помер у 2016 році.

Саковський Броніслав Михайлович

САКОВСЬКИЙ БРОНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець, пройшов всю війну в піхоті до Берліна без поранень та контузій. Демобілізований в 1945 році. Нагороджений медаллю «За взяття Берліну». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 1 червня 1986 року. Помер 18 вересня 1989 року.

 

 

САКОВСЬКИЙ ВІКТОР МИХАЙЛОВИЧ — 1910 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/065 від 21 лютого 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Червоної армії по Гайворонському району). Дружина — Саковська Фаїна Федорівна. Син — Саковський В’ячеслав Вікторович. Мати — Саковська Павлина П.

Саковський Вільгельм Йосипович

САКОВСЬКИЙ ВІЛЬГЕЛЬМ ЙОСИПОВИЧ — 1921 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК 22 жовтня 1940 року. Воював на Центральному, Калінінському, Брянському, Ленінградському, 1-му і 2-му Українському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року. Червоноармієць, приймав активну участь в оборонних боях 1941 року. Під час танкової атаки противника надійшов наказ відступити, але не дивлячись на це, Саковський В. Й. з протитанкової рушниці відкрив вогонь по ворогу, що сприяло зупиненню наступу німців. Старший сержант, командир гармати 4-ї батареї 2-го дивізіону 276-го артилерійського полку 135-ї стрілецької дивізії 21-го стрілецького корпусу 38-ї армії 1-го Українського фронту, 12 листопада 1943 року при передислокації дивізіону в районі Котлярки раптово появилися німецькі танки і відкрили вогонь по колоні, одночасно з повітря бомбардували німецькі літаки. Разом з розрахунком швидко розвернув гармату в бойове положення і відкрив вогонь по танках. Один танк був підбитий і загорівся. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 23 листопада 1943 року. В боях з 19 по 23 січня 1945 року точним і своєчасним вогнем знищив майже взвод піхоти, чотири кулемети, дві мінометних батареї і дев’ять автомашин противника, а також вів безперервний нищівний вогонь по контратакуючій піхоті ворога. За сміливість, стійкість та вмілі дії нагоро джений орденом Слави ІІІ ступеня — 5 лютого 1945 року. «Перший бій в складі 288-го окремого зенітного дивізіону прийняв в м. Бродах Львівської області. Обороняв місто Київ, потім — Калінінський фронт в 276-му артилерійському полку на посаді командира гармати. А далі — Смоленський та Брянський напрями, Курсько-Орловська битва, перший Український, Ленінградський фронти. Звільняв Краків, Катовіцу (Польща). Найважчим для сержанта Саковського видався березень 1945 року, коли бої йшли на території Німеччини. Під час одного артобстрілу був важко пораненим. Це був останній день війни для нього. Щоб врятувати життя, військові хірурги прийняли рішення без його згоди ампутувати ногу. Операція пройшла вдало і він вижив. Потім ще довго лікувався у госпіталях П’ятигорська і Харкова. Інвалідом війни повернувся у Хащувате. Тут, аж до виходу на пенсію, працював у місцевому відділенні зв’язку». (Солгутовський Л. І. Нариси з історії Гайворонського краю). За спогадами доньки Аделі Вільгельмівни, 31 березня 1945 року сержанта Саковського, який був без свідомості, поклали разом з тілами мертвих солдатів, а додому відправили «похоронку». Випадково один з санітарів виявив ознаки життя, але лікарі визнали стан пораненого безнадійним через прогресуючу гангрену ноги. Не зважаючи на це, було зроблено три операції, що спасло життя воїну. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року, «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року, медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року. Помер в 2001 році.

САКОВСЬКИЙ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ — 1888 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

САКОВСЬКИЙ ПЕТРО МИХАЙЛОВИЧ — 1905 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1979 році.

Саковський Станіслав Михайлович

САКОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ — 15 червня 1900 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Гвардії рядовий, артилерист батареї 45-мм гармат 313-го гвардійського стрілецького полку 110-ї гвардійської стрілецької Олександрійської двічі Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 53-ї армії 2-го Українського фронту, в боях за місто Славков (Чехословаччина) 25 квітня 1945 року з гармати подавив дві кулеметних точки противника, які заважали просуванню наших підрозділів і знищив сім фашистських солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 10 травня 1945 року. Під час боїв за населений пункт Льгота (Чехословаччина) 1 травня 1945 року при відбитті контратак противника зі своїм розрахунком підбив ворожий бронетранспортер і з особистої зброї знищив двох німецьких солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 24 травня 1945 року. Учасник радянсько-японскої війни в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією» — 30 вересня 1947 року. Помер 12 березня 1982 року.

Самайчук Артем Іванович

САМАЙЧУК АРТЕМ ІВАНОВИЧ — 19 липня 1905 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 20 березня 1944 року. Рядовий, стрілець 932-го стрілецького ордена Олександра Невського полку 252-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 21-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, вважався зниклим безвісти 18 січня 1945 року в районі села Урхіда (Угорщина) (опис № 0215 від 27 березня 1945 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Гвардії рядовий, стрілець 232-го гвардійського стрілецького полку 80-ї гвардійської стрілецької Уманської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, демобілізований в серпні 1945 року. Військовий квиток — Е № 299793. Помер в 1984 році.

САМАЙЧУК ВАСИЛЬ АНТОНОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець, зник безвісти (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 544 і публікації в газеті «Вогні комунізму» № 82 (8695) від 10 липня 1990 року).

САМАЙЧУК ВАСИЛЬ ІСАКОВИЧ — 1923 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Рядовий, стрілець 429-го Хінганського стрілецького полку 52-ї стрілецької Шумлинсько-Віденської двічі Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 18-го гвардійського стрілецького корпусу 46-ї армії 2-го Українського фронту. Учасник радянсько-японської війни в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». Після війни проживав в селищі Завалля. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — НУ № 1874367.

Самайчук Василь Онуфрійович

САМАЙЧУК ВАСИЛЬ ОНУФРІЙОВИЧ — 1911 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/065 від 21 лютого 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК). Дружина — Самайчук Ганна Іванівна.

 

 

 

САМАЙЧУК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ — 1905 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в липні 1941 року. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти (повідомлення № 1788 від 10 жовтня 1950 року Гайворонського районного військового комісара підполковника Малькова). Батьки — Самайчук Федір Олексійович, Самайчук Дарка Омелянівна. Син — Самайчук Григорій Васильович.

Самайчук Володимир Григорович

САМАЙЧУК ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ — 1888 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, місце служби та посада невідомі. Помер в 1954 році.

 

 

 

 

САМАЙЧУК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270–ї стрілецької дивізії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 7 жовтня 1941 року під час боїв біля міста Красноград Харківської області (іменний список втрат молодшого командного і рядового складу частин і підрозділів 270-ї стрілецької дивізії № 0255 від 1 березня 1942 року). Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, місце служби та посада невідомі. Помер в 1950 році.

Самайчук Герасим Захарович

САМАЙЧУК ГЕРАСИМ ЗАХАРОВИЧ — 1915 року народження, село Чемерпіль. Призваний Ленінградським РВК міста Владивосток Приморського краю в 1937 році. Рядовий, стрілець 213-го гарматного артилерійського полку 7-ї артилерійської зенітної дивізії Резерву ВГК, зник безвісти в червні 1944 року. Мати — Опалюк Зінаїда Тарасівна.

 

 

 

Самайчук Григорій Володимирович

САМАЙЧУК ГРИГОРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ — 1922 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року. В 1944 році під час боїв на території Рівненської області отримав контузію і важке поранення, але був врятований сім’єю місцевих чехів. Відповідно до бойового донесення вважався загиблим, що дало підставу внести його ім’я в списки полеглих на пам’ятнику в звільненому селі. Гвардії старший сержант, санінструктор стрілецької роти 340-го гвардійського стрілецького Келецького Червонопрапорного ордена Кутузова полку 121-ї гвардійської стрілецької Гомельської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 13-ї армії 1-го Українського фронту, являється активним учасником Вітчизняної війни. Мужність та відвагу проявив під час Сталінградської битви та на Сандомирському плацдармі, двічі поранений. В боях на підступах до міста Віттенберг виніс з поля бою дванадцять поранених бійців разом з їх зброєю. Нагороджений медалями «За відвагу» — 14 червня 1945 року, «За відвагу». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Помер 26 листопада 1988 року.

САМАЙЧУК ГРИГОРІЙ ГЕРАСИМОВИЧ — 1902 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 21 липня 1944 року. Військове звання, місце служби і посада невідомі.

САМАЙЧУК ГРИГОРІЙ КУЗЬМОВИЧ — 1922 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1940 році. Старший сержант, командир відділення, зник безвісти в грудні 1944 року (іменний список№ 2/065 від 21 лютого 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК). Мати — Самайчук Юфина Андріївна.

САМАЙЧУК ІВАН ГНАТОВИЧ — 1909 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, місце служби і посада невідомі.

САМАЙЧУК ІВАН ГРИГОРОВИЧ — 1905 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 382-го стрілецького полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, отримав важке наскрізне осколкове поранення в голову 25 грудня 1944 року, помер в евакогоспіталі № 5244 1 січня 1945 року, похований на міському кладовищі в могилі № 18 міста Сексард (адміністративний центр месьє Тольна, Угорщина) (реєстрація померлих в ХППГ № 5244 за 1945 рік). Дружина — Самайчук Тетяна Ананіївна.

САМАЙЧУК ІСАК ПЕТРОВИЧ — 1898 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 849-го стрілецького полку 303-ї стрілецької Верхньодніпровської Червонопрапорної дивізії 78-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, в бою по ліквідації оточеного угрупування противника, що проривався до ріки Прут, проявив мужність і відвагу та першим кинувся в атаку, особисто знищивши чотирьох німецьких солдатів і трьох взяв в полон. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 8 вересня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 7-ї роти 235-го гвардійського стрілецького Ясського ордена Суворова полку 81-ї гвардійської стрілецької Красноградської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії, 30 березня 1945 року в боях за місто Нові Замки (Чехословаччина) прицільним вогнем знищив двох снайперів противника, які засіли в одному з будинків. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 28 червня 1945 року.

САМАЙЧУК КИРИЛО АНДРІЙОВИЧ — 5 травня 1908 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року. Рядовий, стрілець 174-го стрілецького полку з червня 1941 року по травень 1945 року. Нагороджений медаллю «За взяття Будапешта». Військовий квиток — Е № 295840. Помер в 1980 році.

САМАЙЧУК КОРНІЙ ІВАНОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

САМАЙЧУК МИКОЛА ІСАКОВИЧ — 1924 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, місце служби та посада невідомі.

Самайчук Михайло Володимирович

САМАЙЧУК МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ — народився в 1924 році, село Чемерпіль. Під час німецької окупації підтримував зв’язок з партизанами загону «Буревісник». Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий, кулеметник 186-го гвардійського стрілецького Червонопрапорного полку 62-ї гвардійської Звенигородської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, у бою в районі міста Полгардь 3 грудня 1944 року одним з перших увірвався на околицю міста і з особистої зброї знищив біля десятка солдатів противника. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 17 грудня 1944 року. Отримав важке поранення в живіт і легке в ноги. Навідник станкового кулемета 1-го стрілецького батальйону 184-го гвардійського стрілецького ордена Олександра Невського полку, в бою 23 січня 1945 року в районі села Чабді з кулемета підбив німецьку автомашину та прикривав вогнем кулемета розвідників, які взяли в полон трьох німців. Легко поранений 23 грудня 1944 року. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 27 січня 1945 року. 4 лютого 1945 року в районі села Чабді вогнем свого кулемета розчищав шлях наступаючій піхоті. Під час відбиття контратаки противника знищив 18 німецькоугорських солдатів. Нагороджений медалями «За відвагу» — 9 лютого 1945 року, «За взяття Відня», «За взяття Будапешта». Приймав участь в бойових діях в радянсько-японської війні в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». (Демобілізований в червні 1950 року. Останнє військове звання — молодший лейтенант. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 грудня 1985 року. Військовий квиток — ВД № 171495. Помер в 1996 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *