САМАЙЧУК – САРАХАН

САМАЙЧУК ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ — 1911 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 6-ї гвардійської мотострілецької Червонопрапорної ордена Суворова бригади 5-го гвардійського танкового Сталінградсько-Київського ордена Суворова корпусу 6-ї гвардійської танкової армії 2-го Українського фронту, приймав участь в бойових діях на території Австрії, загинув 26 березня 1945 року на території Угорщини в селі Кишлед. Дружина — Самайчук Олександра Іванівна. Син — Самайчук Валентин Олександрович.

Самайчук Онисим Євдокимович

САМАЙЧУК ОНИСИМ ЄВДОКИМОВИЧ — 11 січня 1904 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Під час бойових дій потрапив в полон, але здійснив втечу і повернувся додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 7-ї роти 3-го стрілецького батальйону 11-го гвардійського повітряно-десантного полку 5-ї гвардійської повітряно-десантної Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського повітряно-десантного корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, при прориві сильно укріпленого пункту оборони противника 22 серпня 1944 року біля села Тирлиця Унгенського району Молдавської РСР в авангарді свого відділення увірвався в німецькі траншеї, де із особистої зброї убив трьох німців і в рукопашному бою заколов штиком одного фашиста. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 31 серпня 1944 року. Приймав участь в бойових діях під час радянськояпонської війні в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — Е № 299783. Помер в 1987 році.

САМАЙЧУК ОНИСИМ ОНИСИМОВИЧ — 1910 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 2 липня 1944 року. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1965 році.

САМАЙЧУК ПАВЛО ГЕРАСИМОВИЧ — 1898 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 21 липня 1944 року. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

САМАЙЧУК ПЕТРО АФАНАСІЙОВИЧ — 1909 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 985-го стрілецького полку 226-ї стрілецької дивізії 21-ї армії Південно-Західного фронту, приймав участь в обороні міст Дніпропетровськ, Полтава, загинув 15 грудня 1941 року відповідно до іменних списків № 0251 від 21 грудня 1941 року втрат рядового і молодшого командного складу дивізії.

Самайчук Петро Серафимович

САМАЙЧУК ПЕТРО СЕРАФИМОВИЧ — 12 липня 1923 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Рядовий, стрілець 41-го армійського запасного стрілецького полку з березня по червень 1944 року. Рядовий (сержант), сапер 439-го окремого саперного батальйону 373-ї стрілецької Миргородської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 52-ї армії 1-го Українського фронту, легко поранений 12 липня 1944 року під час боїв в місті Ясси. Перебуваючи на спостережному пункті за переднім краєм виявив танки противника, які виходили з лісу і своїм вогнем вивели з ладу обслугу нашої гармати. Разом з іншими бійцями, захопивши з собою снаряди, під сильним кулеметним обстрілом противника поповз до гармати і відкрив вогонь по ворожій техніці, що змусило їх повернути назад. Ризикуючи життям проявив мужність і відвагу відбиваючи контрнаступ танків противника. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня — 10 березня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — НУ № 1873536. Помер 21 серпня 1991 року.

САМАЙЧУК ПИЛИП ГНАТОВИЧ — 10 травня 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК у червні 1941 року. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Вдруге призваний Гайворонським РВК 2 травня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 7-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Черкаської ордена Богдана Хмельницького дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер в 1991 році.

САМАЙЧУК СЕМЕН АНДРІЙОВИЧ — 1903 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту зник безвісти 7 жовтня 1941 року під час боїв біля міста Красноград Харківської області (іменний список № 0255 від 1 березня 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу частин і підрозділів дивізії). Дружина — Самайчук Ксенія Петрівна.

САМАЙЧУК СЕРГІЙ КІНДРАТОВИЧ — 1920 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/065 від 21 лютого 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК). Мати — Самайчук Мотрона Гаврилівна.

САМАЙЧУК ТРОХИМ АНДРІЙОВИЧ — 1895 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, їздовий 382-го стрілецького ордена Кутузова полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, приймав участь в бойових діях біля міста Секешфехервари (Угорщина) і на ріці Драва. Помер в 1969 році.

САМАЙЧУК ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1905 року народження, село Чемерпіль. Рядовий, зник безвісти в серпні 1944 року (публікація в газеті «Вогні комунізму» № 66 (8679) від 2 червня 1990 року).

САМАЙЧУК ФЕДІР СЕМЕНОВИЧ — 1926 року народження, село Чемерпіль. Призваний 19 березня 1945 року в місті Люблін на пересильному пункті. Єфрейтор, стрілець 5-ї стрілецької роти 380-го стрілецького ордена Суворова полку 171-ї Ідрицької Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії 1-го Білоруського фронту, в боях за місто Берлін проявив себе хоробрим і мужнім воїном. Під час штурму рейхстагу перебуваючи в передових рядах стрілків був поранений. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 21 травня 1945 року. Після війни проживав в селі Осички Савранського району Одеської області. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1945 року.

Самайчук Хтома Іванович

САМАЙЧУК ХТОМА ІВАНОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941році. Після формування в селі Червоний Яр Кілійського району Одеської області беззбройний і не обмундирований підрозділ потрапив в вороже оточення та полон. За свідченнями очевидців, через велику кількість полонених був відпущений додому, як місцевий житель, але пішов наздоганяти фронт. Приймав участь в обороні Києва в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 1324-го стрілецького полку 413-ї стрілецької дивізії 50-ї армії Західного фронту, зник безвісти в період з січня по лютий місяці 1942 року під час боїв біля села Сітська Юхновського району Смоленської області (іменний список № 07 від 7 січня 1943 року особового складу 1324 стрілецького полку 413-ї стрілецької дивізії). Дружина — Самайчук Ірина Тимофіївна. Діти — Самайчук Гафія Хтомівна, Самайчук Любов Хтомівна.

Самайчук Яким Пантелеймонович

САМАЙЧУК ЯКИМ ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ — 1905 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Гвардії рядовий, стрілець 145-го гвардійського стрілецького Будапештського полку 66-ї гвардійської стрілецької Полтавської Червонопрапорної дивізії 18-го (20-го) стрілецьких корпусів, перебуваючи на фронтах Вітчизняної війни з 1941 року в боях з німецькими загарбниками проявив мужність і отримав одне поранення. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 18 травня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Помер в 1986 році.

САРАЖИНСЬКИЙ МАКСИМ ГРИГОРОВИЧ — 1907 року народження, село Дубинове. Призваний Савранським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 23-го стрілецького Кенігсбергського полку 51-ї стрілецької Вітебської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 23-го гвардійського стрілецького корпусу 6-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту з березня місяця 1944 року по травень 1945 року. Після війни проживав в селі Ташлик. Військовий квиток — Е № 804152. Помер в 1980 році.

Сарафанюк Валентин Петрович

САРАФАНЮК ВАЛЕНТИН ПЕТРОВИЧ — 17 жовтня 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 20 квітня 1944 року. Гвардії рядовий, навідник міномета 1-го батальйону 16-го гвардійського повітряно-десантного полку 5-ї гвардійської повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, в бою під час прориву противника біля села Поліцени перебуваючи зі своїм мінометом у бойових порядках помітив групу німців біля 30 солдатів, що прорвалися в тил нашим бойовим порядкам, відкрив вогонь і змусив ворога втікати, при цьому в складі розрахунку знищив 23 фашистів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 29 вересня 1944 року. Сапер 18-го гвардійського інженерно-саперного Ясського Червонопрапорного батальйону 56-ї інженерно-саперної Дунайської Червонопрапорної бригади, в боях за місто Швехат під вогнем противника забезпечував переправу вбрід. Проявив виключні мужність і саперну ініціативу та організував пропуск танків і артилерії. При влаштуванні проходу в своїх загородженнях і противника 8 травня 1945 року в районі села Хафінг зняв і знешкодив 123 протитанкових міни типу ТМІ-43 і 24 німецьких міни типу RMІ-43. Своєю самовідданою роботою, проявивши доблесть і мужність пропустив частини по проробленому проходу не допустивши жодного підриву. Представлений до нагородження медаллю «За відвагу». Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 21 травня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня1985 року. Помер в 1987 році.

САРАФАНЮК КОРНІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 3 травня 1944 року. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

САРАФАНЮК ОЛЕКСІЙ ЛАВРОВИЧ — 1891 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Після війни виїхав в Ульяновський район.

Сарафанюк Петро Лаврович

САРАФАНЮК ПЕТРО ЛАВРОВИЧ — 1895 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 29 квітня 1944 року. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

 

 

 

 

САРАФАНЮК ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Куйбишевським МВК 7 січня 1936 році. Старший технік-лейтенант, помічник командира 425-го мінометного полку 38-ї мінометної бригади 19-ї артилерійської ордена Кутузова дивізії прориву 2-го артилерійського корпусу Південної групи військ, на протязі боїв з 20 березня по 2 травня 1945 року показав себе знаючим справу командиром. Неодноразово під сильним артилерійським і мінометним обстрілом противника ремонтував автомашини. За місяць боїв провів пошкодженим та виведеним з ладу машинам ремонт: капітальний — п’яти, середній — чотирьом, поточний — двом. В результаті його роботи полк виконував бойові завдання. Неодноразово по приказу командира полку підвозив боєприпаси на вогневі позиції підрозділів. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 7 липня 1945 року. За час служби на Південному, Ленінградському, 3-му Українському фронтах проявив себе ініціативним, турботливим і добросовісним офіцером. В бойових діях забезпечив безперебійну роботу автотранспорту. Проводячи роботу з водійським складом, організовуючи з ними заняття добився того, що полк не мав втрат в транспорті, а також великих пошкоджень та аварій. За час бойових дій придбав 21 трофейну машину, з яких 17 були відремонтовані і пущені в експлуатацію. Весь автотранспорт забезпечений запасними частинами. Виключно серйозно працював і особисто перевіряв його підготовлюючи до довгого маршу. Під час маршу невеликі пошкодження і аварії ліквідовував особисто та з обслуговуючим персоналом, в результаті чого весь транспорт прибув без відставання, подолавши 1940 кілометрів і заощадивши 400 кілограмів пального. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 7 серпня 1945 року, медаллю «За оборону Ленінграда» — 22 грудня 1942 року.

САРАФАНЮК ФЕДІР ДОРОФІЙОВИЧ — 1911 року народження, село Чемерпіль. Призваний Доманіївським РВК Одеської (Миколаївської) області в 1941 році. Сержант, писар 316-го стрілецького полку, вважався зниклим безвісти 15 липня 1941 року (іменний список військовослужбовців, з якими припинився письмовий зв’язок і кого розшукують рідні через Центральне бюро по обліку втрат від 31 липня 1943 року). Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

САРАХАН АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ — 1920 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, загинув в бою (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 545).

САРАХАН ВАСИЛЬ ВІКЕНТІЙОВИЧ — 1914 року народження, село Чемерпіль. Призваний Свердловським РВК міста Горький 30 червня 1942 року. Гвардії сержант, санінструктор 7-ї роти 3-го гвардійського стрілецького батальйону 115-го гвардійського стрілецького полку 38-ї гвардійської стрілецької дивізії 24-ї армії Донського фронту, чітко організував свою роботу по винесенню поранених з поля бою. Під вогнем противника особисто виніс п’ятнадцять бійців зі зброєю і десяти бійцям надав першу допомогу. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 листопада 1942 року.

САРАХАН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ — 1911 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Рядовий, їздовий обозного підрозділу, приймав участь в забезпеченні бойових частин боєприпасами, продуктами харчування, військовим спорядженням, під час виконання завдання отримав важке поранення в праву ногу та перебував на лікуванні в госпіталі міста Котовськ Одеської області, де і зустрів Перемогу. У результаті операції нога стала значно коротша. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1960 році.

САРАХАН ВАСИЛЬ ОНУФРІЙОВИЧ — 1913 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада, місце служби невідомі.

САРАХАН ВАСИЛЬ САВОВИЧ — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Молодший сержант, заступник командира відділення окремої роти автоматників 256-ї окремої стрілецької бригади, загинув в бою в районі міста Малгобек Чечено-Інгушської АРСР 5 жовтня 1942 року (іменний список № 4/700 від 26 грудня 1942 року втрат командного, рядового і молодшого командного складу дивізії та залишений на полі бою відповідно до повідомлення № 4/236 від 25 жовтня 1942 року командира роти старшого лейтенанта Безперстова). Мати — Сарахан Дарія Луківна.

Сарахан Василь Фадейович

САРАХАН ВАСИЛЬ ФАДЕЙОВИЧ (ФЕДОРОВИЧ) — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 16 серпня 1940 року. Червоноармієць, прикордонник, приймав участь в обороні міста Каунас. 16 серпня 1941 року потрапив в полон. За допомогою охоронця концтабору здійснив втечу і три місяці пробирався по окупованій території додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК 10 квітня 1944 року. Курсант 2-ї роти навчального батальйону 210-го армійського запасного стрілецького полку з квітня по грудень 1944 року. Гвардії рядовий, писар 4-ї роти 126-го гвардійського стрілецького полку 41-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-го Українського фронту. За відмінні бойові дії в боях отримав Подяки Верховного Головнокомандувача Маршала Радянського Союзу І. Сталіна: № 277 від 13 лютого 1945 року за взяття міста Буда пешт; № 314 від 28 березня 1945 року за форсування ріки Раба і оволодіння містами Чорно і Сарвар; № 316 від 29 березня 1945 року за оволодіння містами Сомбатель, Кьосег і Капувар та вихід на Австрійський кордон; № 324 від 1 квітня 1945 року за оволодіння містом Шапрон; № 328 від 3 квітня 1945 року за оволодіння містом Вінер-Нойштадт. Демобілізований 15 червня 1946 року. Нагороджений медалями «За взяття Відня», «За взяття Будапешта». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — № 1873530. Помер в 199? році.

Сарахан Володимир Наумович

САРАХАН ВОЛОДИМИР НАУМОВИЧ — 1926 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 20 травня 1944 року. Рядовий, стрілець 116-го стрілецького Новоросійського Червонопрапорного полку 21-ї стрілецької Пермської Червонопрапорної дивізії 133-го стрілецького корпусу 14-ї армії Карельського фронту, приймав участь в переслідуванні противника на кандалакшському і кестенгському напрямках, в тому числі в розгромі німецького угрупування в районі Алакуртті, виходу на радянсько-фінляндський кордон з вересня по грудень 1944 року; в бойових діях на території Румунії. Стрілець 319-го стрілецького полку. Демобілізований 29 листопада 1950 року. Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року, «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року. Військовий квиток — НУ№ 1873549. Помер в 2010 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *