Друга світова війна

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

Друга світова війна — наймасштабніша світова війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 і тривала 2194 дні до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн осіб у всьому світі. Загальні людські втрати досягли 50–55 млн осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн. Українці Закарпаття були першими в міжвоєнній Європі, хто не змирилися з анексією власної території. Зі зброєю в руках вони стали на захист своєї свободи від агресії у вересні 1939 р. Від самого 1 вересня 1939 р. літаки Люфтваффе бомбардували Галичину та Волинь. Протягом Другої світової війни бойові дії двічі прокотилися усією територією України. Харків, одне з найбільших міст України, переходило з рук у руки чотири рази. Українець Олексій Берест був одним з тих, хто встановив радянський прапор над Рейхстагом у Берліні, а українець Майкл Стренк — одним із 6 морських піхотинців, що підняли прапор Сполучених Штатів над Іводзимою. Капітуляцію Японії від імені радянського Верховного Головнокомандування приймав українець, учасник Радянсько-фінської війни, уродженець с. Косенівці на Уманщині Герої України (посмертно), генерал-лейтенант Дерев’янко Кузьма Миколайович. Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав-засновниць ООН. Внаслідок війни ослабла роль Західної Європи в загально-світовій політиці. Головними державами у світі стали СРСР і США. Європа опинилася розділеною на два табори: західний (капіталістичний) і східний (соціалістичний).


Руйнівний смерч війни пронісся над нашими силами двічі: під час оборонних боїв влітку 1941 р. і наступальних боїв — влітку 1944 р.

«29 липня 1941 року 164-та стрілецька дивізія 18-ї армії Південного фронту під натиском противника почала відступати і з боями вийшла до ріки Південний Буг та приступила до організації оборони на її східному березі на рубежі Гайворон-Завалля. 30 липня німцям вдалося після бою оволодіти і відтіснити дивізію до Могильне. До цього часу дивізія втратила 60% особового складу і матеріальну частину. Дивізії 18-ї армії на протязі дня вели бої з частинами 17-ї польової армії німців. Для стримування противникамайже всі саперні батальйони стрілецьких корпусів і дивізій були введені в бій і понесли великі втрати, які досягали до 50 %. Понтонні батальйони армії в той же час несли охорону переправ через Південний Буг в районі Хащувате і Саврані, а 130-та стрілецька дивізія – Завалля. Частини 18-ї армії протидіяли прориву противника і вели важкі бої на рубежах: 17-й стрілецький корпус (96-та гірськострілецька дивізія і 164-та стрілецька дивізія) з 218‑ю мотострілецькою дивізією — Колодисте, Берестяги, Могильне, Кам’яний Брід, Чемерпіль, Осички, Бакша. Частини і з’єднання 18-ї армії на протязі 30 липня продовжували стримувати просування противника на схід на рубежі Шляхова, Гайворон, Завалля. Нанісши противнику значних втрат в результаті денних боїв 96-та гірськострілецька дивізія правим флангом відійшла (155-й гірськострілецький полк) на рубіж Колодисте, Вікнино.На лівому фланзі вела бої за Гайворон, але до кінця дня противнику вдалося оволодіти містом. 164-та стрілецька дивізія напротязі 30 липня вела бої своїм правим флангом за Хащувате. Військово-повітряні сили фронту в той же день вели розвідку районів Гайворон, Хащувате, ….Чемерпіль, Балта, Саврань та штурмовими діями знищували вогневі точки, автомашини і колони противника в районі Чемерполя…»

(Із Оперативного зведення штабу Південного фронту № 077/оп від 31 липня 1941 року).

«Наша авіація штурмовими діями знищувала вогневі точки, автомашини і колони мотоциклістів в районі Чемерполя 31 липня 1941 року. 265-та стрілецька дивізія 37-ї армії, 651-й гірськострілецький полк 96-ї стрілецької дивізії, 69-й окремий батальйон обслуговування станції забезпечення Південного фронту, 50-й окремий саперний батальйон 12-ї армії, 494-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон 96-ї стрілецької дивізії, 474-й польовий ветеринарний лазарет, 531-й стрілецький полк 164-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, 137-й артилерійський полк, 317-й стрілецький полк, 680‑й стрілецький полк 169-ї стрілецької дивізії 38-ї армії, 43-й стрілецький полк. Штурмовими діями знищували вогневі точки, автомашини і колони мотоциклістів в районі Чемерполя»

(31 липня 1941 року).

1944 рік — з’єднання і частини 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту: 62-га гвардійська Звенигородська ордена Богдана Хмельницького стрілецька дивізія, 303-я Верхньодніпровська Червонопрапорна стрілецька дивізія, 32-а танкова Знамянська Червонопрапорна бригада, 13-й гвардійський протитанковий артилерійський дивізіон 5-ї гвардійської Звенигородської повітряно-десантної дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу, 206-й гвардійський стрілецький полк 69-ї гвардійської стрілецької дивізії, 210-й армійський запасний стрілецький полк 4-ї гвардійської армії, 129-й інженерно-саперний батальйон 8-ї інженерно-саперної бригади, 13-й гвардійський протитанковий дивізіон 5-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії, 206-й гвардійський стрілецький полк 69-ї гвардійської Звенигородської дивізії, 20-й гвардійський стрілецький корпус, а також 78-а гвардійська стрілецька дивізія 35-го гвардійського стрілецького корпусу 27-ї армії, 80-а гвардійська стрілецька Уманська дивізія, 724-й окремий батальйон зв’язку. Майже 40 мобілізованих з нашої сільської ради офіційно числяться зниклими безвісти за списками бойових втрат 973-го полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту. Бойовий шлях цієї військової частини розпочався з боїв за Дніпро, де полк утримував вперту оборону правого берега, роблячи ряд вилазок до ворога з метою розвідки. Однак найсерйозніші випробування полк витримав в боях під Красноградом. Вивантажуючись прямо з автомашин під вогнем противника полк пішов в наступ, форсував річку Берестова і просунувся до північно-західної околиці міста. Противник вперто обороняв місто і не дивлячись на великі втрати, які поніс полк, воїни продовжували виконувати поставлене завдання. І тільки за наказом з дивізії, коли противник перекинув ще одну дивізію, 973-й стрілецький полк розпочав відступ, зумівши вивести основні свої сили і матеріальну частину. Під час повторної атаки на місто, яке обороняли вже дві дивізії німців, полк знову виконав своє завдання, поставлене командиром дивізії. Відхід з боєм — найважче випробування, яке довелося винести полку: бої під Чорнолозками, Сахновщиною, Куце-Ганебне, Ліговкою — були для полку суворою бойовою школою. Сили полку танули, підкріплення не надходило. Необхідно було стримувати натиск ворога. В бою під Краснопавлівкою малочислена група бійців і командирів, яка тільки називалась полком, на протязі десяти годин вела нерівний бій з переважаючими силами противника. Півтори доби німці ховали тіла своїх солдатів, знищених бійцями полку. Свою бойову історію полк збагатив під час боїв за місто Ізюм. Займаючи відповідальну ділянку оборони на фланзі дивізії полк зумів не тільки добре обладнати і укріпити передній край оборони, створити систему вогню, але і весь час на протязі двох місяців не давав ворогу спокою, вимотуючи його сили, знищуючи німецьких загарбників. Противник неодноразово пробував оволодіти висотою 185,1 — ключем до оборони Ізюму, до всієї оборони дивізії. Ця спроба одного разу вдалась — шість танків прорвались через бойовий порядок однієї з рот і вона з втратами відійшла. Тієї ж ночі сміливою атакою висоту знову відбили і надійно утримували силами батальйону. Проводячи безперервну розвідку, нічні вилазки полк неодноразово доставляв контрольних полонених німців, розкриваючи їхні порядки та задуми. За ці бої командир дивізії полковник Кутлін Закі Юсупович, військовий комісар — полковий комісар Рахманінов Михайло Васильович — були нагороджені орденами Леніна. Командир полку підполковник Перепечай Степан Федорович, військовий комісар полку — батальйонний комісар Лящук Іван Лазарович — орденами Червоного Прапора. Повний список всіх чемерполян, які приймали участь в цих боях, досі невідомий.

Покладання квітів до могили офіцерів, які
загинули під час звільнення села, 9 травня 1972 р.
9 травня 1999 р.
Відкриття меморіалу полеглим воїнам-односельцям, 8 травня 1976 р.
Рідні лейтенанта Спиридонова Г. Т., який загинув під час
звільнення с. Чемерпіль
Ветерани війни та актив села, 9 травня 1990 р.
Ветерани війни всіх поколінь та мешканці села, 9 травня 2000 р.
Ветерани-мешканці та вихідці з села Чемерпіль на
святкуванні Дня Перемоги в м. Гайвороні, 9 травня 2008 р.
Наші ветерани