ШАБЛЕВСЬКИЙ – ЯРЕМЧУК

Шаблевський Володимир Григорович

ШАБЛЕВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ — 1921 року народження, село Шатава Маківської сільської ради Дунаєвського району Кам’янець-Подільської (Хмельницької) області. Призваний Кам’янець-Подільським РВК в 1939 році. Червоноармієць, шофер, потрапив в полон під час бойових дій в 1941 році. 10 квітня 1945 року звільнений з полону на території Австрії і направлений 20 квітня 1945 року з 235-го стрілецького армійського запасного ордена Червоної Зірки полку мінометником в 462-ї мінометний Криворізький полк 46-ї армії 2-го Українського фронту (іменний список № УП/0781 від 6 липня 1945 року на репатрійованих громадян Радянського Союзу). Приймав участь в бойових діях під час радянсько-японскої війни в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Берліна», «За перемогу над Японією». Після війни проживав в селі Чемерпіль. Помер в 1970 році.

ШАНБГАЙ ГРИГОРІЙ КАЛЕНЬОВИЧ — 1905 року народження, село Чемерпіль. Призваний Полтавським РВК Омської області 23 червня 1941 року. Червоноармієць, ветеринарний санітар, зник безвісти в квітні 1942 року (іменний список № 2/0159 від 26 серпня 1946 року втрат рядового і сержантського складу по Полтавському РВК). Дружина — Шанбгай Килина Микитівна (село Щегловка Полтавського району Омської області).

ШАРАНДАК ТИМОФІЙ АВКСЕНТІЙОВИЧ — 1921 року народження, село Полянецьке Савранського району. Призваний Савранським РВК в 1940 році. Сержант, авіаційний моторист 181-го авіаційного винищувального полку 6-ї армії, свою роботу завжди виконував відмінно. В роботі по ремонту матеріальної частини проявляв старанність. За час військових дій утримував свій літак тільки в зразковому стані і обслужив 132 бойових літаковильотів з загальним нальотом 111 годин без жодної поломки чи аварії з його вини. Під час встановлення нового двигуна на літак виконав всі роботи раніше строку і з відмінними показниками після випробування. При перестановці двох літаків з коліс на лижі виконав цю роботу в рекордно короткий термін — за 8 годин. Підготовку літака до бойових вильотів проводить досконало, з великою увагою і турботою. Пілот його літака в польоті завжди спокійний за роботу матеріальної частини. Вдень і вночі, не дивлячись на великі морози і заметілі, постійно перебував на аеродромі, проявляючи справжній трудовий героїзм. Представлений до нагородження орденом Червоної Зірки. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 17 червня 1942 року. Гвардії старший сержант 186-го гвардійського винищувального авіаційного Сталінградського Червонопрапорного полку 15-ї гвардійської винищувальної авіаційної Сталінградської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії, в складі полку з перших днів його утворення з липня 1941 року, пройшов увесь шлях боротьби з німецькими загарбниками, приймаючи участь в забезпечені бойової роботи на Південному, Південно-Західному, Калінінградському, Сталінградському, Північно-Кавказькому, Воронежському, 1-му і 4-му Українських фронтах. За час служби на Південному і Південно-Західному фронтах спільно з механіками обслужив 150 бойових вильотів, на Калінінському, Сталінградському, Воронежському, 1-му і 4-му Українських фронтах здійснено обслуговування 450 бойових вильотів, відремонтував 4 літаки, замінив 5 моторів, вивіз з вимушеної посадки 3 літаки. Великий досвід роботи по матеріальній частині і відміні знання її дозволили йому працювати як повноцінному мотористу, так і неодноразово заміняти механіка за його відсутності. Виїжджаючи в передових командах він постійно готував літак до бойових вильотів до прибуття механіка. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 22 травня 1945 року. Після війни проживав в селі Березівка.

ШВЕЦЬ КОСТЯНТИН ЛЮДВІГОВИЧ — 1900 року народження, село Кошари Грушківського району. Проживав в селі Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, зник безвісти 23 жовтня 1941 року (іменний список № 027 від 20 лютого 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу по 270-й стрілецькій дивізії). Дружина — Швець Антоніна Степанівна.

Швець Феодосій Макарович

ШВЕЦЬ ФЕОДОСІЙ МАКАРОВИЧ — 9 червня 1910 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 3 червня 1944 року. Гвардії рядовий, стрілець 1-ї стрілецької роти 1-го мотострілецького батальйону 30-ї гвардійської механізованої ордена Кутузова Дністровської бригади 9-го гвардійського Червонопрапорного механізованого Дністровсько-Римнікського корпусу 2-го Українського фронту, під час наступальних боїв проти німецьких військ з 19 квітня 1945 року проявив виключну хоробрість і мужність. Нехтуючи страх в бою висунувся вперед і повів за собою інших бійців. Наступаючи на населений пункт Желеч 1 травня 1945 року першим увірвався в дане село і, помітив групу німецьких солдатів в долині, наблизився до них з протилежного боку, кинув гранату і декількома чергами з автомата убив чотирьох ворогів, інші втекли. Тим самим вивів з ладу одну вогневу точку противника, яка обстрілювала наші підрозділи, що увірвалися в село. Зразковий боєць, має бойовий авторитет в роті. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 25 травня 1945 року. Приймав участь в бойових діях під час радянськояпонської війни в серпні – вересні 1945 року. Нагороджений медалями «За взяття Будапешту», «За взяття Бухаресту», «За взяття Відня», «За визволення Праги», «За перемогу над Японією». Військовий квиток — Е № 295866. Помер 12 квітня 1985 року.

Шідловський Борис Матвійович

ШІДЛОВСЬКИЙ БОРИС МАТВІЙОВИЧ — 23 березня 1925 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 28 березня 1944 року. Рядовий, мінометник 210-го стрілецького полку (березень – травень 1944 року), сапер 439-го окремого саперного батальйону 373-ї Миргородської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 78-го стрілецького корпусу 52-ї армії 1-го Українського фронту, разом із взводом саперів-розвідників був посланий для розвідування ріки Одер. Вмілим маневром взвод відволік увагу противника в протилежний бік від основної групи розвідників. Ризикуючи життям провів розвідку ріки стосовно проходу і встановив товщину льоду. Під жорстоким вогнем артилерії противника виконав відмінно бойове завдання, проявивши при цьому сміливість, мужність і відвагу. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 28 січня 1945 року. Нагороджений медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» — 15 квітня 1970 року. Трагічно загинув 16 червня 1971 року.

ШІДЛОВСЬКИЙ МАТВІЙ ТИМОФІЙОВИЧ — 1898 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець 977-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 26 вересня 1941 року під час боїв на території Харківської області (іменний список № 0227 від 20 лютого 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу частин і підрозділів дивізії). Помер в 1961 році.

Шідловський Федір Матвійович

ШІДЛОВСЬКИЙ ФЕДІР МАТВІЙОВИЧ — 1922 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, шофер 243-го винищувально-протитанкового дивізіону 373-ї стрілецької Миргородської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 78-го стрілецького корпусу 52-ї армії 1-го Українського фронту, помер від ран 2 березня 1945 року в 453-му окремому медсанбаті (іменний список № 090 від 9 березня 1945 року втрат сержантського і рядового складу дивізії), похований в селі Тіфенфурт (Німеччина). Відповідно до рішення держав-переможеців, з 1945 року Сілезії в колишніх кордонах не існує, а Тіфенфурт тепер називається Парова і знаходиться в Вроцлавському воєводстві (Польща). Дружина — Шідловська Анастасія Трохимівна. Донька — Шідловська Марія Федорівна. Батьки — Шідловська Тетяна Іванівна, Шідловський Матвій Тимофійович.

ШИРОКИХ МАРІЯ КСЕНОФОНТІВНА — 1925 року народження, село Шайтаново Сарапульського району Удмуртської АРСР. Учасниця Великої Вітчизняної війни. В семидесятих роках проживала в селі Ташлик, працювала медичним фельдшером. Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

ШИЯН ГРИГОРІЙ МАКАРОВИЧ — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (іменний список № 2/065 від 21 лютого 1947 року загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу по Гайворонському РВК). Мати — Шиян Варвара Ільківна. Сестра — Шиян Маланка Макарівна.

Шиян Денис Іванович

ШИЯН ДЕНИС ІВАНОВИЧ — 1911 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 22 серпня 1944 року. Рядовий, стрілець 382-го стрілецького полку 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 135-го стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, загинув 29 грудня 1944 року, похований за 500 метрів північніше села Моха (Угорщина) (іменний список № 039 від 14 січня 1945 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Дружина — Шиян Гафія Григорівна. Донька — Шиян Клавдія Денисівна. Мати — Шиян Ксенія Гнатівна.

Шиян Кирило Іванович

ШИЯН КИРИЛО ІВАНОВИЧ — 1915 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1938 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

 

 

 

 

ШИЯН ПАНТЕЛЕЙМОН ІЛЛІЧ — 1893 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі.

ШИЯН МИХАЙЛО МАКАРОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Єфрейтор, стрілець 2-го стрілецького батальйону 730-го стрілецького полку 204-ї стрілецької Вітебської дивізії 1-го стрілецького корпусу 51-ї армії, приймав активну участь в бойових діях на 1-му та 2-му Прибалтійському фронтах, де був легко поранений 18 серпня 1944 року і 17 лютого 1945 року. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 18 травня 1945 року.

Шпиндіцький Григорій Іванович

ШПИНДІЦЬКИЙ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ — 1922 року народження, село Мариновка Біляївського району Одеської області. Призваний 23 червня 1941 року. Червоноармієць, стрілець 964-го стрілецького полку 296-ї стрілецької дивізії 9-ї армії Південного фронту з червня по листопад 1941 року. Гвардії рядовий 31-ї гвардійської механізованої Плоєштинської ордена Богдана Хмельницького бригади 9-го гвардійського механізованого Дністровсько-Римнікського Червонопрапорного ордена Суворова корпусу з березня 1944 року по травень 1945 року. Після війни проживав в селі Березівка. Військовий квиток — НУ № 1873589.

ШУЛЬГА ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ — 1907 року народження. До війни проживав в селі Ташлик. Лейтенант, командир стрілецького взводу 1249-го стрілецького полку 377-ї стрілецької Новочеркаської Червонопрапорної дивізії імені О. І. Єгорова 59-ї армії Ленінградського фронту, помер від ран 9 січня 1942 року в 455-му медсанбаті, похований в селі Мислово Киришського району Ленінградської області (Росія) відповідно до Наказу № 0895 1942 року Головного управління кадрів Червоної Армії. Дружина — Саковська Аделя Йосипівна.

ЩЕРБАЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ТИХОНОВИЧ — 1914 року народження, село Ташлик. Приймав участь в радянсько-фінляндської війні 1939–1940 років з 30 грудня 1939 року по 18 лютого 1940 року. Призваний Бірським РВК Єврейської Автономної області 7 березня 1942 року. Гвардії лейтенант, командир взводу топографічної служби 229-го гвардійського легко-артилерійського Одеського полку 199-ї гвардійської окремої легко-артилерійської бригади 1-го Українського фронту, добре знає свою справу і з нею справляється в повному обсязі. Неодноразово під вогнем противника проводив прив’язку вогневих позицій та інші топографічні роботи. Під час захоплення бойових порядків в Ліхтенраді противник жорстоко обстрілював район вогневих позицій полку. Щербацький нехтуючи небезпекою для життя під цим вогнем проводив прив’язку, своєчасно її завершив та підготував необхідні дані, чим забезпечив вчасне, точне і успішне ведення вогню по вогневих точках противника. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 30 квітня 1945 року, медалями «За взяття Берліну» — 19 жовтня 1945 року, «За звільнення Праги» — 15 листопада 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

ЩЕРБАЦЬКИЙ ЛЕОНІД ГАВРИЛОВИЧ — 1921 року народження, село Ташлик. Призваний Одеським МВК в 1940 році. Червоноармієць, стрілець 416-го стрілецького полку 112 стрілецької дивізії 51-го стрілецького корпусу 22-ї армії Західного фронту, потрапив в полон в липні 1941 року і відповідно до висновків Надзвичайної Державної Комісії помер від виснаження 23 січня 1942 року в Шталаг VІ К (326) (табірний номер 4694), похований в Йоханнес-Бамберг (військовий округ ХІІ — Вісбаден — Німеччина). Батьки — Щербацький Гаврило Петрович, Щербацька Ольга Мойсеївна.

ЩЕРБАЦЬКИЙ СОФРОН (ФРАНЦ) ПАВЛОВИЧ — 1912 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1934 році. Молодший лейтенант, командир взводу 798-го стрілецького полку 140-ї стрілецької дивізії 49-го стрілецького корпусу 6-ї армії Південно-Західного фронту, відповідно до донесення № 008633 від 15 червня 1944 року по 1-му Білоруському фронту в вересні 1941 року в складі дивізії потрапив в оточення противника на території Київської області. Із оточення на територію фронту не виходив. Частина розформована і даних на нього не надходило. Вдруге призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець, загинув в бою 10 грудня 1944 року, похований в місті Будапешт (Угорщина) (іменний список загиблих і зниклих безвісти рядового і сержантського складу Радянської Армії по Гайворонському РВК). Мати — Щербацька Марія Денисівна.

Яжук Павло Микитович

ЯЖУК ПАВЛО МИКИТОВИЧ — 1915 року народження, село Кошари Грушківського (Ульяновського) району. Проживав в селі Березівка. Призваний Грушківським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту (іменний список втрат молодшого командного і рядового складу по 270-й стрілецькій дивізії від 20 лютого 1942 року № 0227), вважався зниклим безвісти 23 жовтня 1941 року. Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 29-го гвардійського стрілецького повітряно-десантного Віденського орденів Суворова і Кутузова полку 7-ї гвардійської стрілецької Черкаської Червонопрапорної повітряно-десантної ордена Богдана Хмельницького дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, загинув в бою 8 грудня 1944 року, похований в селі Балатон-Фікояр, Варм. Веспрем (Угорщина) (іменний список № 017 від 6 січня 1945 року втрат сер жантського і рядового складу дивізії). Дружина — Яжук Ольга Гаврилівна. Діти — Яжук Марія Павлівна, Яжук Клавдія Павлівна, Яжук Тамара Павлівна, Яжук Олександра Павлівна.

ЯКОВЕНКО ОЛЕКСІЙ ПИЛИПОВИЧ — 10 жовтня 1918 року народження, село Сабатинівка Грушківського (Ульяновського) району. Призваний в липні 1941 року. Старший сержант. Посада та місце служби невідомі. Після війни проживав в селі Чемерпіль. Помер 14 грудня 1977 року.

Яремчук Семен Іванович

ЯРЕМЧУК СЕМЕН ІВАНОВИЧ — 14 червня 1906 року народження, село Могильне. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий, піднощик в мінометному розрахунку 1-ї мінометної роти 1-го стрілецького батальйону 182-го гвардійського стрілецького Ясського ордена Кутузова полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородсько-Будапештської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, під час вуличних боїв в місті Відень 10 квітня 1945 року проявив мужність і відвагу та під вогнем противника безперервно забезпечував свій розрахунок боєприпасами за любих умов. Нагороджений медалями «За відвагу» — 1 травня 1945 року, «За взяття Відня». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Помер 28 жовтня 1985 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *