СМАЩУК – СУДАЧЕНКО

СМАЩУК ПЕТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ – 1919 року народження, село Осички. Призваний Савранським РВК 15 вересня 1939 року. Червоноармієць, мінометник 2513-го мотострілецького полку. Вдруге призваний Савранським РВК в березні 1944 року. Гвардії рядовий (молодший сержант), артилерист (навідник) 1-ї батареї 45-мм гармат 210-го гвардійського окремого винищувально-протитанкового ордена Олександра Невського дивізіону 15-ї гвардійської стрілецької Харківської ордена Леніна Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту, проявив зразки мужності і відваги. В боях на плацдармі за рікою Одер і його розширенню в складі розрахунку гармати знищив більше тридцяти гітлерівців і чотири підводи з військовим майном. При відбитті контратаки піхоти і танків противника в районі Гірсдорф 18 березня 1945 року прицільною чергою з ручного кулемета убив п’ять ворожих солдатів. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 квітня 1945 року. Під час наступальних боїв в районі на схід від міста Мускау в складі свого розрахунку хоробро воював з противником. Підтримуючи наступаючу піхоту знищив дві вогневі точки, один станковий кулемет, два ручних кулемети і біля двадцяти гітлерівців. На своєму бойовому рахунку має один підбитий танк, два бронетранспортери, шість вогневих точок і п’ять різних кулеметів ворога. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 30 квітня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 1 серпня 1985 року.

Смілянець Архип Зіновійович

СМІЛЯНЕЦЬ АРХИП ЗІНОВІЙОВИЧ — 1902 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 973-го стрілецького полку 270-ї стрілецької дивізії 6-ї армії Південно-Західного фронту, вважався зниклим безвісти 1 жовтня 1941 року біля міста Красноград Харківської області (іменний список № 0255 від 1 березня 1942 року втрат молодшого командного і рядового складу частин і підрозділів 270-ї стрілецької дивізії). За спогадами Боршковського Филимона Андрійовича (село Ташлик), під час оборонних бойових на території України потрапив в полон і перебував в концентраційному таборі біля міста Полтави, звідкіля здійснив втечу і повернувся додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Під час бойових дій отримав важке поранення. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1964 році.

СМІЛЯНЕЦЬ ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ — 1906 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ групи.

СМІЛЯНЕЦЬ ДМИТРО ЄВДОКИМОВИЧ — 1901 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, місце служби та посада невідомі.

СМІЛЯНЕЦЬ СТЕПАН АКСЕНТІЙОВИЧ — 1903 (1909) року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, зник безвісти в липні 1941 року (Книга Пам’яті України — Кіровоградська область, том 2, стор. 545). Дружина — Смілянець Ксенія Савівна.

СОБКО ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1902 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Під час бойових дій важко поранений в руку. Інвалід Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1969 році.

СОБКО МАКСИМ ГРИГОРОВИЧ — 10 вересня 1908 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в травні 1944 року. Гвардії рядовий, їздовий 186-го гвардійського стрілецького Червонопрапорного полку 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородської Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького дивізії 21-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, приймав участь в оволодінні містом Ясси, висотою 136 біля озера Балатон, що сприяло захопленню міста Секешфехервар, форсуванні ріки Дунай, взятті міст Баньход, Полгардь. В боях за станцію Пелдендорф 4 квітня 1945 року під час підвезення їжі на передній край був обстріляний групою ворогів. Вогнем з автомата знищив двох солдатів противника і своєчасно доправив їжу. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (№ 1948945) — 7 квітня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — Е№ 299749. Помер в 1992 році.

Собко Федір Олексійович

СОБКО ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1918 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 16 жовтня 1939 року. Сержант, під час оборонних боїв початкового періоду війни потрапив в полон в вересні 1941 року. Вдруге призваний Гайворонським РВК 18 березня 1944 року. Старший сержант, командир гармати 122-го окремого винищувального протитанкового дивізіону 84-ї стрілецької Харківської Червонопрапорної дивізії імені Тульського пролетаріату 21-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту з березня 1944 по січень 1945 року. Демобілізований 23 квітня 1946 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – 14 жовтня 1999 року. Військовий квиток — НУ№ 1873827. Помер в 2008 році.

СПІРІДОНОВ ГРИГОРІЙ ТИМОФІЙОВИЧ — 1908 року народження, село Кольчурино Кузнєчіхінського району Татарської АРСР. Призваний Кузнєчіхінським РВК. Лейтенант, ад’ютант дивізіону 512-го окремого кулеметно-артилерійського батальйону 54-го укріпрайону 27-Ї армії 2-го Українського фронту приймав участь в звільненні населених пунктів Карапиші, Землянка, Мала Росава, Миронівка та Корсунь-Шевченківській битві, загинув 23 березня 1944 року, похований в братській могилі села Чемерпіль (іменний список № 0287 від 26 квітня 1944 року втрат особового складу частин укріпрайону). Перепохований біля меморіального комплексу полеглим учасникам війни. Мати — Спірідонова Агрипина Іванівна.

СТАМБІРСЬКИЙ АДОЛЬФ ЙОСИПОВИЧ — 1915 року народження, село Ташлик. Призваний Херсонським РВК 1 червня 1940 року. Слюсар електродвигунів протитанкової частини (Ленінград-13, польова пошта № 152, підрозділ-4), помер від хвороби (виснаження третього ступеня) 20 лютого 1942 року в евакогоспіталі № 926, похований в місті Ленінграді на Піскарьовському кладовищі. Мати — Стамбірська Єфросинія Фролівна (місто Бершадь Вінницької області).

СТАМБІРСЬКИЙ АНТОН ЮСТИМОВИЧ — 1903 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, під час оборонних боїв в 1941 році потрапив в полон і загинув в концентраційному таборі в місті Запоріжжя 19 січня 1942 року (табірний номер 790). Дружина — Стамбірська Марія Іванівна. Діти — Стамбірський Леонід Антонович, Стамбірський Валентин Антонович, Стамбірська Валентина Антонівна.

СТАМБІРСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ — 1905 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Необмундированих та беззбройних солдатів направили на будівництво оборонної лінії. Біля міста Мелітополь підрозділ потрапив в оточення, але Стамбірському Д. І. вдалося втекти і по ворожих тилах прийти додому. Вдруге призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 5-ї стрілецької роти 478-го стрілецького Сегедського полку 320-ї стрілецької Єнакіївської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 37-го стрілецького корпусу 27-ї армії 3-го Українського фронту, приймав активну участь в боях з німецько-фашистськими загарбниками, проявив мужність і хоробрість та був поранений 24 грудня 1944 року і 3 травня 1945 року. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 12 липня 1945 року. Помер в 1979 році.

СТАМБІРСЬКИЙ ІВАН СОФРОНОВИЧ — 1909 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Після війни працював агрономом Могильненської МТС.

СТАМБІРСЬКИЙ ІЛЛЯ СОФРОНОВИЧ — 1906 року народження, село Ташлик. Призваний Ворошиловградським МВК 26 червня 1941 року. Рядовий, стрілець, зник безвісти в вересні 1943 року (іменний список № 2/186 від 22 серпня 1947 року по Жовтневому РВК міста Ворошиловграда за період Вітчизняної війни). Дружина — Стамбірська Дарія Артемівна.

СТАМБІРСЬКИЙ ІЛЛЯ ІВАНОВИЧ — 1910 року народження, село Ташлик. Призваний 14 квітня 1941 року. Приймав активну участь в бойових діях: 1941 рік — під Миколаєвом, 1942 рік — під Ростовом, 1943 рік — під Прохорівкою, 1944 рік — в напрямку Лібави. Санінструктор 1126-го стрілецького полку 415-ї стрілецької Мозирської дивізії 9-го гвардійського стрілецького корпусу 61-ї армії 1-го Білоруського фронту, в жовтні 1942 року під Ростовом, перебуваючи в бойовій охороні, особисто захопив в полон дозор противника з п’яти німців. В жовтні 1944 року під час наступу на Лібаву за чотири дні боїв виніс майже 120 поранених воїнів Червоної Армії і надав їм першу допомогу, де 29 жовтня 1944 року сам був поранений. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 23 червня 1945 року. Після війни проживав в селищі Завалля.

СТАМБІРСЬКИЙ ЙОСИП ІЛЛІЧ — 1922 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червонофлотець, електрик-зв’язківець інтендантського училища Військово-Морських Сил СРСР, приймав участь в бойових діях в районі міста Поті. Курсант, командир відділення. Нагороджений медаллю «За оборону Кавказу» — 5 червня 1945 року. Після війни продовжував службу в Військово-Морському флоті і звільнений в запас в званні капітан 2 рангу.

СТАМБІРСЬКИЙ ЛЕОНІД АНТОНОВИЧ — 1924 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в червні 1941 року. Сержант, командир кулеметного розрахунку 491-го стрілецького полку 159-ї стрілецької Вітебської дивізії 45-го стрілецького Неманського корпусу 5-ї армії 3-го Білоруського фронту, після поранення командира відділення прийняв командування на себе та успішно відбив контратаки противника. В бою 20 березня 1944 року біля села Шведи із особистої зброї знищив двох німець ких солдатів. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 29 березня 1944 року. Під час наступу на висоту 190,7 біля села Шемліно Добромислінського району Вітебської області 23 червня 1944 року з своїм розрахунком із станкового кулемета знищив три вогневих точки противника і майже роту німецьких солдатів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 14 серпня 1944 року. Старший сержант, командир відділення, загинув в бою 17 січня 1945 року в місті Радшен Інстенбургського району Гумбінненського округу (Східна Пруссія) (іменний список № 0115 від 20 січня 1945 року втрат сержантського і рядового складу частин 159-ї стрілецької дивізії), перепохований в братську могилу в селі Весново Краснознаменського району Калінінградської області (Росія). Мати — Стамбірська Марія Іванівна.

Стамбірський Михайло Ілліч

СТАМБІРСЬКИЙ МИХАЙЛО ІЛЛІЧ — 1915 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в березні 1944 року. Рядовий, стрілець 329-го стрілецького полку 70-ї стрілецької Верхньодніпровської ордена Суворова дивізії 62-го стрілецького корпусу 3-ї армії 2-го Білоруського фронту. Гвардії рядовий, стрілець 3-ї стрілецької роти 232-го гвардійського стрілецького полку 80-ї гвардійської стрілецької Уманської ордена Суворова дивізії 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, в наступальному бою 25 серпня 1944 року з кулеметом в руках вирвався вперед, перерізавши ворогам шлях до відступу, тим самим затримав велику частину обозу противника, знищив двадцять солдатів і п’ять взяв в полон. Нагороджений медалями «За відвагу» — 27 серпня 1944 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року. Інвалід Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня. Військовий квиток — С № 920609. Помер в 1992 році.

СТАМБІРСЬКИЙ ОМЕЛЯН СОФРОНОВИЧ — 1908 року народження, село Ташлик. Призваний Ворошиловградським МВК. Червоноармієць, телефоніст 835-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону 62-ї армії Сталінградського фронту, під час важких боїв в місті Сталінград отримав поранення і лікувався в пересувному польовому госпіталі № 2335 з 17 жовтня 1942 року.

СТАМБІРСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ЮХИМОВИЧ — 1896 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1969 році.

СТАЩЕНКО ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ — 1894 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК. Військове звання, посада та місце служби невідомі. Помер в 1974 році.

СТАЩЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ — 1923 року народження, село Березівка. Призваний Польовим військовим комісаріатом. Військове звання, посада та місце служби невідомі. З 1949 року проживав в селищі Саврань.

Стащенко Данило Онуфрійович

СТАЩЕНКО ДАНИЛО ОНУФРІЙОВИЧ — 1904 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, артилерист, потрапив в полон 26 травня 1942 року під час боїв біля міста Харків і перебував в концентраційному таборі VІ Калафат. Звільнений радянськими військами і призваний Польовим військовим комісаріатом. Рядовий, піднощик боєприпасів 3-ї мінометної роти 1039- го стрілецького полку 223-ї стрілецької Бєлградської Червонопрапорної дивізії 23-го стрілецького корпусу 46-ї армії 2-го Українського фронту, 3 лютого 1945 року в бою біля села Дьюла проявив мужність і відвагу і під сильним артилерійсько-мінометним вогнем противника безперебійно підносив боєприпаси, чим забезпечив безперервне ведення вогню по ворогу. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 5 березня 1945 року. Помер в 1952 році.

СТАЩЕНКО ДМИТРО ФЕДОРОВИЧ — 1926 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Звільнений з німецької неволі в березні 1945 року і направлений в 222-й армійський запасний стрілецький полк. Гвардії рядовий, стрілець 239-го гвардійського стрілецького полку 76-ї гвардійської стрілецької Чернігівської Червонопрапорної дивізії 114-го стрілецького корпусу 70-ї армії, загинув 29 березня 1945 року під час форсування ріки Мертва Вісла біля міста Нойфарвассер (північно-західніше міста Данциг). Батьки — Стащенко Гафія Тимофіївна, Стащенко Федір Павлович.

СТАЩЕНКО ЯКІВ ФЕДОРОВИЧ — 1922 року народження, село Березівка. Рядовий 147-го запасного стрілецького полку з квітня по травень 1945 року. Учасник бойових дій під час радянсько-японскої війні в серпні – вересні 1945 року. Санінструктор 2-го стрілецького батальйону 439-го стрілецького орденів Суворова і Богдана Хмельницького полку 52-ї стрілецької Шумлинсько-Віденської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії Забайкальського фронту, під час здійснення маршу через Великий Хінганський Хребет, не дивлячись на те, що йшов разом з бійцями, одночасно займався питаннями лікування бійців, чим забезпечував збереження здоров’я та боєздатності їх. Нагороджений медалями «За бойові заслуги» — 8 вересня 1945 року, «За перемогу над Японією». Після війни працював в фельдшерсько-акушерському пункті села Бандурове. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — НУ № 1870590.

СТОЛЯРЧУК АНТОН ІВАНОВИЧ — 1918 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1938 році. На початку війни служив на лінкорі «Парижська комуна». Червонофлотець, артилерист 979-го стрілецького полку 253-ї стрілецької дивізії 27-ї армії Північно-Західного фронту, приймав участь в бойових діях на Демянському плацдармі в Новгородській області і зник безвісти 4 грудня 1942 року на території Ленінградської області. Дружина — Радзієвська Ніна. Батьки — Ткачук Ірина Іванівна, Ткачук Афанасій Хтомович.

Судаченко Іван Степанович

СУДАЧЕНКО ІВАН СТЕПАНОВИЧ — 13 червня 1916 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК 15 вересня 1937 року, проходив строкову військову службу до 15 жовтня 1939 року. Вдруге призваний Тираспольським РВК Молдавської РСР 20 липня 1941 року. Червоноармієць, стрілець 71-го стрілецького полку 30-ї стрілецької Іркутської ордена Леніна двічі Червонопрапорної ордена Трудового Червоного Прапора УРСР дивізії Приморської армії Південного фронту, потрапив в полон під час боїв біля села Новомиколаївка Миколаївської області, перебував в полоні на протязі 3 роки і 7 місяців (іменний список колишніх військовослужбовців сержантського і рядового складу Червоної Армії звільнених з полону № 0697 від 23 травня 1945 року), після звільнення з полону направлений для подальшого проходження служби в 147-й фронтовий запасний стрілецький полк. Рядовий, стрілець 81-го Червонопрапорного стрілецького полку 54-ї стрілецької Мазурської ордена Леніна Червонопрапорної ордена Кутузова дивізії 71- го стрілецького корпусу 31-ї армії, приймав участь в бойових діях під час російсько-японської війни в серпні – вересні 1945 року. Демобілізований в червні 1946 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток — НУ № 4659107. Помер в 1994 році.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *