УШКОВ – ЧОРНИЙ

УШКОВ ІВАН МИХАЙЛОВИЧ — 1921 року народження. Уродженець Удмуртської автономної області (з 28 грудня 1934 року — Удмуртська АРСР). Приймав участь в бойових діях під час Великої Вітчизняної війни з червня 1941 по травень 1945 року. Лейтенант, командир 4-ї стрілецької роти 1238-го стрілецького полку 372-ї стрілецької дивізії 2-ї ударної армії, в боях за поселок № 8 12–15 січня 1943 року проявив мужність і відвагу. Рота тричі штурмувала передній край оборони противника, перша вірвалася до поселку № 8. Ушков вміло управляв ротою, своєй особистою мужністю і відвагою надихав бійців та командирів. Нагороджений орденом Червоної Зірки – 16 січня 1943 року. Поранений в січні 1943 року. Останнє місце служби — 186-й гвардійський стрілецький полк 62-ї гвардійської стрілецької Звенигородсько-Будапештської Червонопрапорної орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту. Після війни проживав в селі Чемерпіль. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року.

Філіпчук Петро Юхимович

ФІЛІПЧУК ПЕТРО ЮХИМОВИЧ — 1896 року народження, село Сабатинівка Грушківського району. Призваний Гайворонським РВК 5 квітня 1944 року. Червоноармієць, стрілець 4-ї стрілецької роти 1216-го стрілецького полку 364-ї стрілецької Тосненської Червонопрапорної дивізії 7-го стрілецького корпусу 3-ї ударної армії приймав участь у Великій Вітчизняній війні на 2-му Прибалтійському та 1-му Білоруському фронтах. Неодноразово проявляв мужність в боях з німецькими загарбниками. Під час прориву глибоко ешелонованої оборони противника на ближніх підступах до Берліна і в вуличних боях на території міста з 23 квітня по 1 травня 1945 року діяв стійко та відважно. Не дивлячись на сильний артилерійський вогонь ворога, одним з перших піднявся в атаку, повів за собою інших бійців і, стріляючи на ходу із свого автомата, знищував відступаючих ворогів, знищивши при цьому дванадцять фашистських солдатів. Коли німці спробували повернути втрачений рубіж і пішли в контратаку на наші підрозділи при підтримці самохідних гармат, кинувши на наші позиції набагато переважаючі сили, під шквальним вогнем противника підібрався до самохідної гармати, кинув пляшку із запалювальною сумішшю та підпалив установку, в результаті чого контратаку ворога було відбито з великими втратами для нього. Представлений до нагородження орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня. Нагороджений орденом Червоної Зірки — 22 червня 1945 року, медаллю «За взяття Берліна» — 16 березня 1946 року. До і після війни проживав в селі Березівка. Помер в 1973 році.

ХІЛЬ ПЕТРО ФЕДОРОВИЧ — 1914 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець 32-го стрілецького полку 33-ї стрілецької Білоруської дивізії 16-го стрілецького корпусу 11-ї армії Північно-Західного фронту приймав участь в оборонних боях на території Прибалтики, загинув 16 серпня 1941 року під час наступальних боїв, похований в селі Іваново Холмського району Калінінської (Тверської) області (іменний список № 035 від 25 вересня 1941 року втрат командного і рядового складу дивізії). Дружина — Хіль Христина Григорівна. Донька – Хіль Віра Петрівна. Батько — Хіль Федір.

ХЛЕВНЮК ФЕДІР СЕРГІЙОВИЧ – 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Гвардії рядовий, стрілець 11-го гвардійського повітряно-десантного Кишинівського стрілецького полку 5-ї гвардійської стрілецької повітряно-десантної Звенигородської ордена Суворова дивізії 20-го гвардійського стрілецького корпусу 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, під час бою при прориві оборони німців загинув 5 липня 1944 року, похований в братській могилі в селі Кошень Бєльського району Молдавської РСР (іменний список № 01345 від 22 серпня 1944 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Дружина — Хлевнюк Юлія Мойсеївна. Син — Хлевнюк Василь Федорович.

Храмалюк Трохим Маркіянович

ХРАМАЛЮК ТРОХИМ МАРКІЯНОВИЧ – 6 лютого 1906 року народження, село Синицівка Грушківського (Ульяновського) району. Призваний Грушківським РВК у 1944 році. Рядовий (єфрейтор), артилерист 49-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону 337-ї стрілецької Лубненської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 3-го стрілецького корпусу 27-ї армії 2-го Українського фронту, приймав активну участь в боях за місто Сенготтард (Австрія) та при форсуванні ріки Раба до 15 квітня 1945 року. Нагороджений медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Будапешту». Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня – 6 квітня 1985 року, медаллю «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» — 3 квітня 1970 року. Помер 20 травня 1999 року.

Чабаненко Олександр Демидович

ЧАБАНЕНКО ОЛЕКСАНДР ДЕМИДОВИЧ — 1900 року народження, селище Олександрівка Кіровоградської області (Київської області до 1939 року). Учасник Громадянської війни, де отримав поранення руки шаблею. Червоноармієць, стрілець, приймав активну участь в обороні Москви в 1941 році. Під час бою важко поранений осколком ворожої міни в ліву руку, в результаті чого було видалено вісім сантиметрів кістки. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Нагороджений медаллю «За оборону Москви». Після війни проживав в селі Чемерпіль. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня1985 року. Помер в 1985 році.

Чемерук Гаврило Якович

ЧЕМЕРУК ГАВРИЛО ЯКОВИЧ — 1907 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець стрілецького батальйону 180-го запасного стрілецького полку 24-ї армії Чорноморської групи військ Закавказького фронту, зник безвісти під час боїв в районі населеного пункту Мокрий Лог Раздорського (Октябрьського) району Ростовської області в період з 12 липня по 15 серпня 1942 року (іменний список № 8804 від 10 жовтня 1942 року втрат особового складу частин і підрозділів фронту). Дружина — Чемерук Штефаня Григорівна. Діти — Чемерук Марія Гаврилівна, Чемерук Микола Гаврилович, Чемерук Петро Гаврилович.

Чемерук Григорій Олексійович

ЧЕМЕРУК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ — 1921 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК 21 жовтня 1940 року. Червоноармієць, шофер, потра пив у полон у вересні 1941 року, звільнений в серпні 1944 року та направлений в розпорядження управління тилу 4-ї армії 2-го Українського фронту на пересильний пункт Народного Комісаріату оборони № 46 (іменний список колишніх військовослужбовців Червоної Армії № 01408 від 3 вересня 1944 року). Рядовий 507-го стрілецького полку 148-ї стрілецької Чернігівської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії 106-го стрілецького корпусу 60-ї армії 1-го Українського фронту по липень 1945 року. Демобілізований в липні 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток – НУ № 4659080. Помер в 1997 році.

Чемерук Микола Гаврилович

ЧЕМЕРУК МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ – 1932 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК. Рядовий, зв’язківець, проходив строкову військову службу на території Криму і загинув під час виконання завдання. Похований в місті Севастополь. Мати — Чемерук Штефаня Григорівна.

 

 

 

Чемерук Петро Іванович

ЧЕМЕРУК ПЕТРО ІВАНОВИЧ — 13 лютого 1915 року народження, село Чемерпіль. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Рядовий, стрілець 186-го стрілецького полку 329-ї стрілецької дивізії 21-го стрілецького корпусу 3-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту. Під час бойових дій двічі поранений: в ліве плече і праву руку. Після лікування певний час проходив службу в госпіталі. В останній період війни воював у 62-й гвардійській стрілецькій Звенигородсько-Будапештській Червонопрапорній орденів Богдана Хмельницького і Суворова дивізії 4-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 квітня 1985 року. Військовий квиток — Е № 299753. Помер 24 вересня 1991 року.

Череватенко Микола Андрійович

ЧЕРЕВАТЕНКО МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ — 1927 року народження. Призваний 25 грудня 1944 року. Звання, посада та місце служби невідомі. Демобілізований 13 березня 1951 року. Після війни проживав в селі Чемерпіль. Помер в 1995 році.

 

 

 

 

ЧЕРНЕЦЬКИЙ ЮХИМ АНТОНОВИЧ — 1908 року народження, село Ташлик. Призваний Гайворонським РВК у 1944 році. Звання, посада та місце служби невідомі. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Помер в 1969 році.

Чопик Семен Денисович

ЧОПИК СЕМЕН ДЕНИСОВИЧ — 2 січня 1906 року народження, село Данилова Балка Грушківського (Ульяновського) району. До і після війни проживав у селі Ташлик. Призваний Гайворон ським РВК у 1941 році. Звання, посада та місце служби невідомі. Помер 22 липня 1984 року.

 

 

 

ЧОПИК СТЕПАН ДЕНИСОВИЧ — 1910 року народження, село Данилова Балка Грушківського (Ульяновського) району. До і після війни проживав в селі Ташлик. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Єфрейтор, санітар сортувального евакуаційного госпіталю № 3258 4-го Українського фронту, перебуваючи на посаді санітара з 15 листопада 1943 року фактично працює мотористом-механіком електростанції. Його старанний і відповідальний догляд за двигуном забезпечив безперебійну роботу електростанції і завдяки турботі електроенергія подавалась в любий час дня і ночі. Повністю була забезпечена робота рентгенкабінета і освітлення госпіталю. Особливе значення мала робота в випадку масового прийому і евакуації поранених в нічний час, в випадку термінового хірургічного втручання вночі. В таких умовах часто працював беззмінно, іноді по декілька ночей підряд. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 13 червня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня — 6 квітня 1985 року.

ЧОРНИЙ АНДРІЙ ГЕРАСИМОВИЧ — 1922 року народження, село Березівка. Призваний в 1941 році. Звання, посада та номер військової частини невідомі. Під час боїв на Сталінградському фронті отримав важке поранення. Інвалід бойових дій Великої Вітчизняної війни ІІ групи. Після війни працював учителем військової справи в Заваллівській середній школі. Помер 16 листопада 1948 року.

Чорний Григорій Миколайович

ЧОРНИЙ ГРИГОРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ — 1908 (1905) року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Червоноармієць, стрілець, потрапив в полон 2 вересня 1941 року під час оборони міста Одеси. Перебував в концентраційному таборі для військовополонених № 10 «Александрія» (Румунія, повіт Аджеш) під табірним номером 1545. Після звільнення з полону 1 вересня 1944 року направлений в 235-й запасний стрілецький полк 46-ї армії. Гвардії рядовий, стрілець 36-ї гвардійської стрілецької Верхньодніпровської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту, загинув в бою 25 листопада 1944 року, похований в селі Белла (Угорщина). Дружина — Чорна Марія Василівна. Діти — Чорний Федір Григорович, Чорна Любов Григорівна, Чорний Анатолій Григорович.

Чорний Леонід Герасимович

ЧОРНИЙ ЛЕОНІД ГЕРАСИМОВИЧ — 10 вересня 1927 року народження, село Березівка. З березня 1944 року боєць місцевого винищувального батальйону, в обов’язки якого входило виловлювання бандитів, мародерів, дезертирів, німецьких та румунських солдатів, які не здалися в полон, охорона колгоспного майна. Призваний Гайворонським РВК в серпні 1944 року. Рядовий, автоматник 129-го запасного стрілецького полку, в 1945 році під час виконання завдання по супроводу поповнення в діючу армію на територію Угорщини потрапив в оточення есесівських дивізій, які прорвали лінію фронту радянських військ біля озера Балатон. Після закінчення сержантської школи направлений в Червонопрапорну Дунайську військову флотилію — 1-й ОДД. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», медаллю «За освоєння целінних земель».

Чорний Олексій Андрійович

ЧОРНИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЙОВИЧ — 1909 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Секретар партбюро 39-го стрілецького полку 4-ї стрілецької Смоленської Червонопрапорної дивізії імені Німецького пролетаріату 18-ї армії Південного фронту, в 1941 році приймав участь в обороні міста Ворошиловграда. Неодноразово ходив з розвідниками в ворожий тил за «язиком». Влітку 1942 року отримав контузію. В 1943 році в складі 343-го окремого зенітно-артилерійського дивізіону воював на Курсько-Бєлгородській дузі. Капітан, заступник командира дивізіону 733-го зенітного артилерійського полку протиповітряної оборони 32-ї стрілецької Саратовської Червонопрапорної дивізії 5-ї армії Західного фронту, зарекомендував себе, як енергійний і вольовий офіцер. Наполегливий у впровадженні в дію своїх рішень. Приймав участь в боях за оборону Кавказу, де проявив сміливість і ініціативу, особистим прикладом підтримував бійців. В цих боях отримав два поранення. Під час нальотів ворожої авіації на пункт ППО «Брянськ» в червні 1944 року перебуваючи в підрозділах, забезпечував високий моральний стан і бойовий дух особового складу. 16 квітня 1945 року дивізіон прикривав переправу під час форсування ріки Одер, де було збито п’ять ворожих літаків. В подальшому проходив службу в 79-му окремому батальйоні охорони Управління ППО Західного фронту. У Берліні на стіні рейхстагу написав «Від Північного Кавказу до Берліна». Нагороджений орденом Червоної Зірки — 22 травня 1945 року, медалями «За оборону Кавказу», «За взяття Берліну». Помер в 1978 році.

ЧОРНИЙ ТИХІН ПАНТЕЛІЙОВИЧ — 1909 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1941 році. Старший сержант 3-ї школи сержантського складу інженерних частин Чорноморського флоту. Завершив військову службу в 376-му окремому будівельному батальйоні Чорноморського флоту. Нагороджений медаллю «За оборону Кавказу» — 30 травня 1945 року.

Чорний Федір Андрійович

ЧОРНИЙ ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ – 1916 року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в липні 1941 року. Червоноармієць, стрілець, поранений 24 травня 1942 року. 27 травня 1942 року потрапив в полон, звільнений радянськими військами 1 вересня 1944 року (іменний список № 01064 від 28 грудня 1944 року колишніх військовослужбовців) і направлений в Управління тилу 46-ї армії. Вдруге призваний Польовим військовим комісаріатом в місті Браілів (Румунія) і направлений 235-й запасний стрілецький полк. Гвардії рядовий, зв’язківець (телефоніст) роти зв’язку 3-го стрілецького батальйону 265-го гвардійського стрілецького полку 86-ї гвардійської стрілецької Миколаївської Червонопрапорної дивізії 3-го Українського фронту, у бою за населений пункт Дьомро (Угорщина) 17 листопада 1944 року відремонтував 18 поривів телефонної лінії, яка вела в стрілецьку роту, а також у бою за населений пункт Белла 23 грудня 1944 року відремонтував 23 пориви лінії зв’язку, що забезпечило виконання бойових завдань батальйоном. Нагороджений медаллю «За відвагу» — 3 грудня 1944 року. Під час боїв з 5 по 11 січня 1945 року при відбитті багатьох атак противника в районі села Чолнок (Угорщина) під сильним мінометно-артилерійським вогнем відремонтував 10 пошкоджень телефонної лінії. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» — 18 січня 1945 року. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня — 6 листопада 1985 року. Військовий квиток – НУ № 4659080. Помер в 1993 році.

ЧОРНИЙ ЮСТИМ АНДРІЙОВИЧ — 1908 (1901) року народження, село Березівка. Призваний Гайворонським РВК в 1944 році. Рядовий, стрілець 75-го стрілецького полку 31-ї стрілецької Сталінградської орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії 78-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту, загинув в бою 25 серпня 1944 року, похований на південно-західній околиці села Селешти Молдавської РСР (іменний список № 0972 від 20 вересня 1944 року втрат сержантського і рядового складу дивізії). Дружина — Чорна Ніна Андріївна. Діти — Чорний Володимир Юстимович, Чорна Марія Юстимівна, Чорна Василина Юстимівна, Чорний Михайло Юстимович. Мати — Чорна Пистимія Яківна.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *